1 Книга, яку неможливо читати дітям

Беручи в руки ошатно оформлену книгу дуже поважного видавництва з Чернівців, моя доня і я очікували прочитати надзвичайно цікаву казкову повість про лісових мешканців.
Читали ми перед сном, є в нас такий ритуал. Доньці 9 років, вона надзвичайно багато читає сама. Так от. До третього розділу ми дочитали без проблем. Часом донька просили перечитувати речення, бо вони настільки складно написані, що навіть дорослому інколи складно вловити суть прочитаного. У четвертому розділі без будь яких пояснень, вступних речень, з'явився Дідо-Білка. Для дитини було важко зрозуміти, як саме він міг опинитися у родині білок. Зрозуміло, що Ірена Карпа недопрацювала з сюжетом. Ну а після четвертого розділу донька навідріз відмовилась слухати продовження, мотивуючи, що вона занудна і незрозуміла для дітей.
Я ж вирішила дізнатись чим закінчиться книга про "велику мрію Кучерявчика", і дочитала її. Тепер я розумію, чому моя дитина не захотіла знати продовження. Заскладно, як для дитячого сприйняття написаний текст. З купою незрозумілих слів, як приклад:корпоративний принцип нейтралітету, слава Павлову, персонаж Хопкінса.
Карпа використовує аж занадто багато лайливих слів:дурак, рагуль, придурок, сволота, ідіот, дупа. У нашій сім'ї не прийнято вживати такі слова. І мені б було неприємно, щоб саме з книги дитина почерпнула нові слова у свій лексикон.
Великий привіт усім, хто читатиме мій відгук, думаю ви зробите свій правильий вибір читати цю книгу чи знайти щось більш варте уваги.