3

Ще одна розповідь про Мушетту

Напевне, це найкраща робота Бернаноса. Не дивно, що Брессон зняв по ній фільм. Дуже глибока і тонка психологічна розповідь про руйнівне зіткнення підлітка із жорстокою реальністю дорослих, спробою там вижити, але не надто вдалою. Це такий собі значно більш депресивний варіант «Ловця у житі», тільки без Голдена і без хепі-енду. Хоча Бернанос акцентує на духовних і християнських аспектах, однак повість цінна і у суто психологічному сенсі.

11 з 12

Пан Невін, або Мертва парафія

Це проза такого собі християнського Селіна. Або християнська версія «Нудоти» Сартра. Роман читається дуже важко, проза важка, тягуча, все в ній тоне як у багні, все персонажі вкрай неприємні, всюди панує розклад і занепад, придушений багатометровим шаром провінційної нудьги. У принципі, досить таки цікава експериментальна проза, але це точно не читання для задоволення.

6 з 12

Під місяцем великі цвинтарі

Це політичний есей про якісь малозрозумілі мені проблеми політичного життя Франції перед другою світовою. Текст абсолютно нецікавий для мене, я взагалі починаю засинати, коли бачу щось на політичну тему, не знаю, що може бути нудніше. Ледве подужав це прочитати. Може воно і має якусь історичну цінність, якісь там свідчення про звірства італійських фашистів на Мальорці і в Ефіопії, картина передвоєнних настроїв у Франції, штрихи до біографії Бернаноса, який опинився тоді між вогнем і правих, і лівих, і всіх їх жорстко критикує, як його спроби знайти місце для християнства у політичному житті Європи того часу. Не знаю, чи досяг Бернанос хоч якоїсь мети цим текстом, одначе мені здається, що краще б він написав ще якийсь хороший роман замість цього.

4 з 12