4 Речі називаються своїми іменами і це робить цю історію зрозумілою!

"Звичайна вдячність" - книга про дорослішання. Світ підлітка, який він? Однозначно - не простий, і не лише в наш час. В цій історії автором є сам головний герой, який згадує одне літо, коли йому було лише 13. Тоді він був змушений переосмислити чимало і зустрітись з такими поняттями як: дружба, любов, вірність, віра, прощення, чудо, зрада, зневіра, біль втрати, смерть та ін. Куди приведе духовний пошук хлопця, чи отримає він відповіді на складні таємниці того літа, книга тримає у напрузі до останньої глави . Найбільше мене захопив, зображений тут характер священника - вірного чуйного чоловіка та мудрого батька. Скажу відверто, є чому повчитися! - Як реагувати у складні моменти життя, як зберегти рівновагу коли здається що світ навколо ламається на тисячі "чому?" , як бути прикладом для своїх дітей, як не захитатись у вірі, коли навіть найближча тобі людина у відчаї і зневірі? Як це, коли за тобою пильно стежать очі Бога, очі дітей, та чимало жителів міста. Усе стає на місця вже наприкінці книги, навіть детективна лінія у сюжеті. Є моменти, які мені не дуже сподобались, але вони не зіпсували загального враження від книги. Тим більше, можливо це був один з задумів автора, показати не просте бачення речей в підлітковому віці. Не усе яскраво, бо це не казка. Багато життєвих сумних подій, так як може бути у реальності, речі називаються своїми іменами і це робить цю історії зрозумілою читачеві з перших сторінок. Хоч і велике зацікавлення прийшло до мене вже десь на половині книги. Чимось вона нагадувала книгу "Убити пересмішника", проте трішки з іншими інтонаціями.