Серия книг «Военные дневники / Воєнні щоденники» — 12 книг

Со времен войны в Афганистане белорусы не принимали массового участия в боевых действиях. На Донбассе они оказались третьей по численности национальной группой. Почему это стало возможным? Как Беларусь повлияла на конфликт на востоке Украины — и наоборот? Какова роль белорусских спецслужб и лично Лукашенко в этой войне? Ответы на эти и другие вопросы дает уникальное журналистское исследование, в котором авторы предлагают читателю услышать белорусов, оказавшихся по разные стороны фронта.

Со времен войны в Афганистане белорусы не принимали массового участия в боевых действиях. На Донбассе они оказались третьей по численности национальной группой. Почему это стало…

Это книга о том, что люди на войне на самом деле - живые. Они глупо шутят и плачут настоящими слезами, купаются в теплых летних озерах и лепят снеговиков возле блиндажей, гладят котов и чешут собак, нарушают всевозможные уставы и ругаются с командирами, чистят пулеметы и варят борщ, читают книги и разводят кур, и делают еще много-много всякого, кроме, собственно, процесса воевания. Потому что они – действительно живые. Автору повезло встретить таких людей в самом, возможно, увлекательном, хоть и тяжелом и нервном, путешествии в жизни – на бесконечной дороге полевого волонтера.

Это книга о том, что люди на войне на самом деле - живые. Они глупо шутят и плачут настоящими слезами, купаются в теплых летних озерах и лепят снеговиков возле блиндажей, гладят…

Александр Летучий, он же дядя Саша, он же — солдат той войны, которую «почему-то назвали "АТО"», — надиктовывает свои истории, дневниковые записи восьмилетнему Матвейке. О пережитом. О жизни на передовой, об обыденно-страшном, когда привыкаешь «к виду крови, к смерти, даже к мысли о собственной смерти». Потому что «смерть стала нормой жизни и без этого можно сойти с ума». Но здесь же есть место и солдатскому братству, юмору, взаимовыручке. Так и о таком может рассказать только очевидец — с мельчайшими деталями и нюансами, неизвестными «гражданским». Когда пишут дневник? Когда есть что сказать, когда не можешь не говорить. И даже когда говорить уже не можешь. Ибо тебя уже нет. Ты стал ангелом-хранителем. Но душа, как и раньше, болит — дневник пишется. И ребенок дал тебе имя — «Андерсен». Хотя все рассказанное — совсем не сказка...

Александр Летучий, он же дядя Саша, он же — солдат той войны, которую «почему-то назвали "АТО"», — надиктовывает свои истории, дневниковые записи восьмилетнему Матвейке. О…

Игорь Родин — военный историк и публицист из Киева. Изучал период Первой мировой и Гражданской войн, увлекался русскими полководцами, идеями Белого движения. Но в 2014 году, в возрасте 53-х лет, пошел защищать Украину от «русского мира».

На фронт ушел добровольцем в составе батальона «Донбас». При выходе из Иловайска попал в плен к российским военным. Освободили Игоря в результате обмена пленными.

До войны на Донбассе Игорь Родин написал две книги и сорок восемь статей по российской военной истории. Теперь пишет историю своей страны. Первым результатом стала эта книга.

Игорь Родин — военный историк и публицист из Киева. Изучал период Первой мировой и Гражданской войн, увлекался русскими полководцами, идеями Белого движения. Но в 2014 году, в…

Геннадий Харченко — историк, переводчик и экономист по образованию, житель Запорожья. Весной 2014-го Геннадий добро­вольно пришел в военкомат, а летом стал командиром орудия в третьей гаубичной батарее 55-й отдельной артиллерийской бригады. Наиболее важные события периода активного участия артбригады в АТО нашли отражение в книге.

В создании книги автору помогали бойцы 55-й отдельной артиллерийской бригады и волонтеры фонда «Сестри Перемоги». Книга повествует о людях, которые приняли решение взять в руки оружие, чтобы отстоять свою честь и своё право жить свободно на своей земле. А также о тех, кто принимал самое активное участие и оказывал помощь в становлении и развитии подразделений запорожской бригады.

«Дневник артиллериста» рассказывает про войну без пафоса, надрыва и высоких нот. Автор почти не употребляет слово «герой», не потому что таких рядом с ним не было. Просто война — тяжелая работа.

Геннадий Харченко — историк, переводчик и экономист по образованию, житель Запорожья. Весной 2014-го Геннадий добро­вольно пришел в военкомат, а летом стал командиром орудия в…

«Дневник Майдана и Войны» – это переиздание вышедшей в 2015 году в издательстве «Фолио» книги «Дневник Майдана». Это не агитационный текст, не роман на фоне революции – это личный дневник писателя, фиксированное отражение жизни в Киеве и стране – до ноября 2014 года, включая оккупацию Крыма, и далее – начало и течение Евромайдана, последующие события. Ныне же – дополненный записями автора о происходящем на востоке Украины, размышлениями о войне, о том, как и чем, в его видении, живет оккупированный Донбасс четыре последних года… «Дневник Майдана» был переведен и опубликован на многих языках – английском, немецком, французском, японском и других. В этом году в издательстве «Фолио» вышла и его украиноязычная, аналогичная данной, расширенная версия.

«Дневник Майдана и Войны» – это переиздание вышедшей в 2015 году в издательстве «Фолио» книги «Дневник Майдана». Это не агитационный текст, не роман на фоне революции – это личный…

«Шахта» — документальний роман, події якого відбуваються в червні-липні 2015 року. В центрі історії бійці Добровольчого українського корпусу — артилерійський підрозділ, який виїхав на передову в район шахти «Бутівка». Автор пропонує разом з добровольцями ДУК ПС в кузові ЗІЛа виїхати на передову, облаштувати «хату» у Водяному, позиції в Опитному, поблизу Авдіївки та шахті «Бутівка»; побути в шкірі артилериста-добровольця в період чергового перемир’я і провести «казковий» місяць на передовій: ховатися від танкового обстрілу, укріплювати позиції, копати, приймати «пологи» в 120-го міномета, знову копати, їсти зіпсовану ковбасу, черствий хліб, сваритись і ділити один автомат на чотирьох осіб.

«Ранкове зведення» — мабуть, найповніше зібрання поетичних текстів Валерія Пузіка, які були написані в період з 2015 по 2020 роки.

«Шахта» — документальний роман, події якого відбуваються в червні-липні 2015 року. В центрі історії бійці Добровольчого українського корпусу — артилерійський підрозділ, який…

Мешканці Східної України заслуговують на те, щоб світ усвідомив, що вони пережили за останні роки, як війна зруйнувала їхнє життя. До цього висновку незалежно один від одного прийшли два журналіста – український та угорський, які і написали разом цю книгу. Перший наклад книжки читачі побачили в Євросоюзі (Угорщина). Тепер унікальне видання доступне і в Україні.

Війна рве на шматки тіла солдат, танки, долі людей, руйнує споруди та свідомість. Той, хто побачив війну, ніколи не буде тим, ким був раніше. У когось снарядом розірвало друга, комусь рознесло будинок... Про війну на Донбасі можна говорити багато, але краще за все про неї розкажуть самі герої, учасники і свідки цієї війни.

Снайпери й добровольці, мешканці «сірої зони» й парамедики, капелани і солдати. Усі вони — герої книги «Шмаття війни. Донбас». Вони розповідають свої історії, які створюють одну велику, загальну історію — історію війни, яку принесли до України «зелені чоловічки» та їхні «ляльководи» у «високих кабінетах» на півночі.

Людські долі складають виразну живу картину нескореної України, яка бореться за свою свободу.

Мешканці Східної України заслуговують на те, щоб світ усвідомив, що вони пережили за останні роки, як війна зруйнувала їхнє життя. До цього висновку незалежно один від одного…

Саур-Могила… необычное место. Но эта книга не столько о местах, сколько о людях и событиях августа 2014 года. Как луч фонарика, брошенного в темноту, сознание авторов выхватило лица, действия и впечатления. И, пропустив через призму собственного опыта и мировоззрения, превратило в текст. Много субъективного, мало пафоса, наверное, много неточностей, связанных с личным восприятием событий и свойствами памяти. Но это попытка передать все именно так, как запомнилось. Изна чально авторы писали тексты для себя, чтобы понять, чтобы не забыть, чтобы переварить полученный опыт. Потому что есть вещи, которые нельзя долго держать в себе. Жара, усталость, лица побратимов. Понимание того, что завтра может не наступить. Пыль и пот. Это и есть война. Она всегда рядом.

Саур-Могила… необычное место. Но эта книга не столько о местах, сколько о людях и событиях августа 2014 года. Как луч фонарика, брошенного в темноту, сознание авторов выхватило…

Євген Шишацький — редактор, журналіст. Народився і виріс у місті Маріуполь. З 2014 року живе й працює в Києві.

Як і в кожного українця, 24 лютого 2022 року світ Євгена перевернувся. У Маріуполі під обстрілами були мама і друзі, з якими обірвався зв’язок. Євген приймає рішення їхати на окупований Схід, щоб допомогти евакуювати людей.

«Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь» — сповідь водія-волонтера, що дивом вибрався з-під Маріуполя. Автор описує реальну історію про подорож до «краю застиглого часу», розповідає про людей, яких життєвий вибір і доля занесли саме сюди, про свій вибір, «от такий, недодуманий, але свідомий. У пошуках своїх. У пошуках себе. З фаталістичною готовністю до нового досвіду».

Євген Шишацький — редактор, журналіст. Народився і виріс у місті Маріуполь. З 2014 року живе й працює в Києві.

Як і в кожного українця, 24 лютого 2022 року світ Євгена…

24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки.

Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…

Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати...

24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро…

З часів війни в Афганістані білоруси не брали масової участі в бойових діях. На Донбасі вони виявилися третьою за чисельністю національною групою. Чому це стало можливим? Як Білорусь вплинула на конфлікт на сході України — і навпаки? Яка роль білоруських спецслужб і особисто Лукашенка в цій війні? Відповіді на ці та інші питання дає унікальне журналістське дослідження, в якому автори пропонують читачеві почути білорусів, що опинилися по різні боки фронту.

Книга «Белорусский Донбасс» російською мовою вийшла друком у видавництві «Фоліо» влітку 2020 року, але її презентація в Білорусі, куди змогли доправити лише кілька примірників, відбулася тільки в лютому 2021-го. За рішенням суду книгу визнано екстремістською, її поширення у Білорусі заборонено. Катерина Андрєєва і журналістка Дарія Чульцова за прямий ефір, під час якого вони показали жорстокий розгін у Мінську акції пам’яті активіста Романа Бондаренка, в лютому 2021 року були засуджені до двох років колонії загального режиму.

З часів війни в Афганістані білоруси не брали масової участі в бойових діях. На Донбасі вони виявилися третьою за чисельністю національною групою. Чому це стало можливим? Як…