Робота від українського мовознавця, професора, який вчив мене старослов'янської мови в університеті. Коли я читала цю працю, було відчуття, ніби я знову на його лекції: слухаю матеріал + цікаві історії з життя. Цю книгу потрібно прочитати всім. Особливо всім, хто тільки тепер почав вчити мову. Вивчити ніколи не пізно. Микола Петрович у цікавій манері вказує на типові помилки у мовленні українців та найбільшу увагу приділяє вживанню росіїзмів – слів, які є кальками з російської, однак активно продовжують побутувати навіть у мовленні. Великий плюс в тому, що в кінці подано словник росіїзмів, взято приклади із життя/змі/інтернету - як говорять, а як потрібно. Книга є доступною та зрозумілою не тільки для осіб, які мають безпосередній стосунок до процесу дослідження української мови, а й для будь-якої людини.
Автор розглядає проблему на чотирьох мовних рівнях: лексичному (в плані калькування та мимовільного запозичення слів і словосполучень), орфоепічно-фонетичному (в плані правильної української вимови), морфолого-словотвірному (за наявністю того чи іншого форманта) та граматичному (ігнорування питомих українських граматичних форм). Автор доводить, що мова – динамічна та рухлива система і їй властиво змінюватися під впливом чужих мов (погляньмо, як нестримним потоком вливається в неї у зв’язку з розвитком комп’ютеризації чужомовна лексика – так звані американізми), тому деякі зміни в її лексичній системі відбуваються швидше, аніж розвиток культурного осердя та суспільства в цілому.
Місцями я сміялася, коли Микола Петрович у мовних етюдах (як він називає цикл своїх статей) згадує кальки Тимошенко, Януковича, Кучми. Але за гумористичними прикладами калькування ховається трагічність, бо наше незнання призводить до байдужості, пасивності і спотворення, а існування мови через це може опинитися під загрозою.
