Жінка-змія

Горбунка Зоя

І

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

–

–  –

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

– 

Тоді в неї з рота починала сипатися у швидкому темпі нудна полова, та й говорила вона такою ж мовою, як Олег.

Як прочитав я в творі свого земляка, якому, до речі, й переиовів оцю історію, через що й записує він її не від свого, а від мого «я».

Вчилась ж бо в нашому інституті.