Издания и произведения

• Лауреатка премії імені Василя Стуса; • В кращих традиціях драматичних романів Люко Дашвар; • Твір номінувався на Шевченківську премію; • Перевидання у новій обкладинці. Дві дівчини. Дві долі. Люба, яка народила позашлюбну дитину — і кинула напризволяще. Олена — та, хто прихистила немовлятко та назвала його своїм, заради чужого сина пожертвувавши добрим ім’ям і жіночим щастям… Попереду в неї — осуд односельців, життя матері-одиначки та роки самотності. Чи подарує їй доля бодай крихту щастя та зустріч із тим, єдиним? Пронизлива драматична історія, яка бентежить і змушує замислитися над цінностями, що непідвладні часу…

Сором на все село — народити дитину без чоловіка. А якщо дитина чужа? Олена прихистила малюка з жалю та нікому про це не сказала, навіть коханому. Заради чужого сина вона пожертвувала жіночим щастям, безтурботним життям у столиці. Та чим віддячить Олені хлопець, коли виросте?

Говорячи про роман з такою, здавалося б, дивною назвою, маємо насамперед означити його як твір, в якому показаний зріз із життя українського села протягом останніх двадцяти років. Авторка робить це без прикрас, возвеличення чи засудження. Однак із самої назви, яка уже сама припускає засудження, витікає думка про героїнь роману. Але про кого ж мова? Про Любу, яка народила і кинула свою дитину, чи, може, Олену, яка ту дитину підібрала, але для багатьох стала сучою дочкою? Автор подає своїх героїнь на суд читача під таким кутом зору, де знайдеться місце думці, частковому чи цілковитому осуду й, безперечно, співчуттю. Твір написано у…

Який сором для дівчини – повернутися додому з байстрям! Але якщо… дитина не твоя? Селянки Олена та Люба вирушили до міста в пошуках кращої долі. Та якби Олена знала, що їй доведеться понести не свій хрест! Коли Люба народила хлопчика та, злякавшись осуду і труднощів, кинула його напризволяще, Олена не вагалася. Вона не може вчинити так, як його мати. Вона не залишить немовля. Навіть якщо за це потрібно буде сплатити страшну ціну…