Цитаты из книги Монстр

Температура душі Денні різко впала до десяти нижче нуля.

Тато казав, що містер Уллман мусив би замінити ці старомодні рукави разом зі старомодним котлом, але містер Уллман, мабуть, не робитиме ні того, ні іншого, бо він ДЕШЕВЕ ЧМО.

- Таке лайно мені добре відоме, - дружньо промовив доктор Едмондс. - Я й сам не раз у ньому плавав, без весла до того ж.

Гиготіння Денні віддалилося,а потім обірвалося, рішуче пристукнуте дверима ванної кімнати.

Уже сам процес його писання подавав їй надзвичайну надію, і не тому, що вона очікувала чогось неймовірного від цієї п'єси, а тому, що таким чином її чоловік начебто поволі причиняв гігантські двері кімнати, повної монстрів.

- Ото і все, на що я тобі потрібен, - схлипнув Джек, ляскаючи себе долонею по лобі. - Просто тягловий кінь, звичайна худоба польова. Тягни сюди, тягни туди, тягни будь-куди.

• Просто затягніть молоко до кухні, містере.
• Це вже занадто, - скрикнув він і повалився на землю, а Денні стояв над ним і хихотів.

Вони потребували товариства одне одного, як два відщепенці, що все ще залишаються достатньо соціальними, аби воліти топитися не поодинці, а разом. Лише їхнє море містило не сіль, а спирт, от і все.

- Так, сер, - відповів Ватсон, а Джек майже що прочитав у його мозку обов'язковий додаток... "йобаний ти дрібний підар".

Кабіна ліфта все ще висіла на шість дюймів нижче рівня поверху. Денні витріщився на цю різницю висот між холом третього поверху і підлогою ліфта так, ніби він оце щойно збагнув, що всесвіт зовсім не такий нормальний, як йому про те казали.

- Що таке улесливість?

• Улесливість, - пояснила йому Венді, - це коли твій тато каже, що йому подобаються мої нові жовті слакси, у той час як насправді ні, або коли він каже, що мені зовсім не треба скинути зайвих п'ять фунтів.

Вона очікувала стикнутися з його гнівом, викликати злість, зустрічні звинувачення. Очікувала шаленого ривка до шафки з домашнім баром. Але не тієї м'якої, такої несхожої на нього, майже безвиразної відповіді. Це було так, ніби той Джек, разом з яким вона прожила шість років, минулої ночі так і не повернувся додому - ніби замість нього з'явився містичний двійник, якого їй ніколи не пізнати, щодо якого ніколи не мати цілковитої певності.

Він пам'ятав, що тоді подумав - це не постановка. Це все насправді. Це моє життя. Як же він примудрився так його гидко просрати?

Старовинне англійське народне повір'я: коли комусь морозом/мурашками/дрижаками обсипає шкіру, це значить, що хтось пройшов тим місцем, де буде похована ця людина.

Видобувши із задньої кишені червоно-синю хустку, він з рішучим рохканням висякався і знову заховав хустку подалі з очей, попередньо до неї зазирнувши, чи не побачить там чогось цікавого.

Їй подумалося, що дітям мотивації й дії дорослих мусять здаватися такими ж незграбними і зловісними, як небезпечні тварини, побачені серед тіней темного лісу. Ними смикають туди-сюди, немов маріонетками, у той час як вони мають найтуманніше уявлення - чому так.

- Він казав, що паливний насос весь зношений на лайно.

• Не говори таких слів, Денні.
• Паливний насос? - перепитав він її зі щирим здивуванням.

- То, что ты умеешь, сынок... я называю это "сиять", Библия - "иметь видения", а учёные - "предвидеть". Я много читал об этом, сынок. Специально. И означает всё это одно - видеть будущее.

Но сначала он увидел лишь ненависть жены – и был глубоко потрясен, испытав полнейшее одиночество. Ощущение оказалось ужасным. Подобным смерти.

Я убежден в необходимости подобных историй, потому что мы подчас нуждаемся в создании вымышленных чудовищ и монстров в качестве суррогатов-заменителей всего, чего мы так боимся в наших реальных жизнях: отца, который не целует свое дитя, а бьет; автокатастрофы, способной унести жизнь близкого человека; рака, незаметно поселяющегося в наших телах.

Я помогу вам решить любые проблемы, заверял костюм состоятельных постояльцев. С подчинёнными из обслуживающего персонала он говорил иначе: Эй, ты! Работай на совесть, а не то...