פליקס לנצח

Насправді, від зарубіжного YoungAdult роману про ЛГБТ+ я чекав більшого, ніж отримав. Проблематична тематика розкрита дуже просто і «типічно», так щоб навіть найвзятішим товстолобам доперло що і до чого. Не було комплексних персонажів, масштабних конфліктів і дуже релевантних ситуацій, скоріше проста любовна історія в стилі фанфіку про геїв. Книга починається досить депресивно, бо головного героя весь час гноблять, критикують, та й сам він повен сумнівів і тривожності, такий собі невпевнений підліток-трансгендер. Дуже важко було зрозуміти, що твориться в його голові - чому ім‘я  дане при народженні так ненависне Феліксу? Чому він змусив тата позбутись всіх своїх дитячих фото, але умудрився зберегти декілька в Інстаграмі, мовляв «на пам‘ять»? Чому коли його кинули всі друзі він продовжує турбуватись в першу чергу про гендерну ідентичність? Чому виставу з фотографіями в школі порівнює зі зґвалтуванням? Саме щодо особистості головного героя, ця книжка, як бачите, викликає більше запитань ніж віповідей… Тепер - до хорошого. Стиль автора дуже візуально насичений і атмосферний - що не сцена, то красива картинка в голові. Читається дуже швидко, попри всі недорозуміння, твір тримає інтерес аж до самого кінця. Ну і врешті-решт, автору вдалося виписати багато достойних емоційних сцен, включно з фіналом, яким я цілком задоволений. Чи можу я радити цю книгу всім книголюбам? - ні. Але чи сподобалась вона мені? - абсолютно.