Цитаты из книги Солодка Даруся

Name: Солодка Даруся
Rating: 4.4 (963 reviews)
Author: Марія Матіос
ISBN: 978-617-585-195-1

Всего 68

Coffee_limon

15 июля 2011 г., 10:40

Пожаловаться

Нікому не є так погано, як нашим ворогам, коли нам добре.

Ksyhanets

4 февраля 2013 г., 23:55

Пожаловаться

Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!

Coffee_limon

16 июля 2011 г., 08:56

Пожаловаться

Життя, мабуть, як і люди, - мстиве за радість.

xeladil

8 октября 2011 г., 14:48

Пожаловаться

...O-O-O... He тільки люди, але й сатана нервує, коли комусь добре трохи довше, ніж собі планує сатана. Навіть у сатанинські плани вносять корекцію прості люди, що вірять у Бога, говіють і постять, вчать дітей послуху і отченашу, поминають мертвих і дбають про майбутнє своїх дітей. Ні-ні, жоден сатана не має такої сили,…

Развернуть

Shyrvan

30 ноября 2013 г., 19:31

Пожаловаться

Вона навіть колись питала тата, чому кожна молода йде до шлюбу так, ніби вся вулиця — лиш її одної. «Бо до шлюбу вона — княжна», — відповів тато. «А після шлюбу?» — питала Даруся. Тато чомусь зітхнув: «Нещасна жінка».

malina813

27 апреля 2013 г., 12:54

Пожаловаться

Ви думаєте, що я не сповна розуму, а я лиш не сповна щастя.

Ksyhanets

4 февраля 2013 г., 23:54

Пожаловаться

Жоден сатана не має такої сили, як прості люди у час заздрості, ненависті і помсти...

robot

2 марта 2014 г., 04:46

Пожаловаться

Народ був і лишиться таким поганим, поки йому самому не стане зовсім зле. А поки добре — народ поганий. Тому й нападає на слабшого.

Ksyhanets

5 февраля 2013 г., 01:35

Пожаловаться

Ані нагла кров, що заливає людині мозок під час боли-хвороби, ні фізичний біль, ні втрата близької людини, ні найбільша пропажа, ні вогонь, ні вода не діють на ревнивого чоловіка так, як одна маленька, дрібна, як блоха, і гостра, мов кинджал, думка, що його жінку знає інший - чужий - чоловік.

sireniti

23 марта 2015 г., 10:30

Пожаловаться

Ох, кумко-любко, Васютко злотна... Життя — то трояка ружа, казала колись моя свекруха, дай їй царство небесне. А я молода — дурна була. Думаю, таке каже, у очах їй троїться, чи що... А вона каже: невісточко, ти думаєш, що ружа ружевий колір має. А воно ні. На то вона трояка ся називає. Так і життя. То чорне тобі…

Развернуть