Не звичайна сімейка. Люблю, коли мене щось може здивувати з перших сторінок. Тут саме така тема. Головна героїня, з усією родиною живу у старій церкві, яку викупив її батько, бо його бісив собака пастора. Будівлю переробили в жилі приміщення, в яких мешкає батько зі своєю новою дружиною, їхньою дитиною, старший син, дві близнючки і ще хтось... Хм, так це ж його колишня дружина, яка має таке ж ім'я, як і теперішня. Так, і це ще не все. У одної близнючок не здорова прив'язаність до помираючих хлопців.
Щоб ви розуміли, це все перші два розділи.
Головну героїню звати Меріт, вона одна з близнючок. Вона колекціонує фігурки нагороди в найневдаліші дні. Перевдягає фігуру Ісуса з церкви в щось максимально не підходяще. А також за тиждень дізнається таємниці усіх хто живе в цьому домі. Вона не може справитись з усім цим і припускається помилки, яка могла б коштувати їй життя.
"Мене дратує те, що часом люди намагаються переконати інших у тому, що їхній гнів або хвилювання нічого не означають, позаяк у світі є люди, яким набагато гірше. Це все фігня. Твої емоції та думки важливі, Меріт. Не дозволяй нікому заперечувати це. Адже лише ти їх відчуваєш."
По стилю цей роман дуже сильно відрізняється від інших робіт Гувер. Хоча він романтичного характеру і з сильною соціальною історією, цей роман не здається мені таким же сильним, як "Покинь, якщо кохаєш " або "Спогади про нього ".
18 понравилось
