Спустошення

Не помню кто, но посоветовали мне последний роман Любка Дереша "Спустошення", как "первый украинский киберпанк" (найду, кто это сделал - изысканно прокляну в духе "чтобы ему только такой киберпанк и читался всю жизнь").

На самом деле, это уже второй роман Дереша, который я так и не смогла дочитать. Нет, он изумительно начался! Отличный язык, напряжение, тонкие характеристики. Я была в восторге, но ровно до первой завязки, когда в дело пошли полупублицистические заметки с претензией на раннего Кастанеду, которые всерьез воспринимать - увы! - совсем не получалось. И заметок этих становилось все больше и больше, настроения их читать все меньше и меньше, пока, наконец, оно не сошло на ноль и устремилось к отрицательными значениям. Не спасла мой интерес даже маленькая хитрость - я заглянула в…

Дочитав "Спустошення" Любко Дереша и даже посмотрев пару его интервью, у меня осталось много вопросов. В интервью он говорит о том, что писал для своего поколения. И видимо мы очень сильно отличаемся! Сюжет книги такой: Фёдор Могила - известный журналист, в свой 34 день рождения переживает, что не рад своей жизни, что занимается не тем, о чём мечтал. И он полностью меняет свою деятельность и становится помощником одного миллиардера, который мечтает осуществить когнитивную революцию. И далее описаны все проблемы человека, который переживает потерю прежних смыслов существования. Читать было очень сложно. Мне к диплому разбираться с задачами было иногда легче, чем в темах книги. Поэтому я спасалась любовной линией. Потом, когда я все таки заинтересовалась основной темой, любовная линия…

З творчістю Дереша я знайомий дуже давно, ще на початку 2000-х. Тоді, романи «Культ», «Архе», «Поклоніння ящірці» буквально захоплювали мене, викликали гаму емоцій. Це був бурхливий підлітковий період перед дорослим життям, коли така контркультурна проза про наркотики (не вживання, а просто читати про це), розширення свідомості, нонконформізм, самовираження і пошук себе, були для мене актуальними. Далі, понеслось: «Намір», «Трохи пітьми», «Голова Якова», «Остання любов Асури Махараджа», кілька збірок оповідань із санайського циклу «Миротворець», «Пісні про любов і вічність». Кожна книга по своєму була унікальна. Власне з «Якова» почався більш зрілий період Дереша.

«Спустошення» - це досить серйозний роман про екзистенційні мотиви існування, сакральні пошуки себе, постійні сумніви, про…

Мені раптом відкрилося, чому так мало людей справді доходять до вершини – адже дорогою тобі дійсно доведеться віддати все, якими цінними здавалися б тобі речі.

Якщо сказати враження від книги, то однозначно - легко і не вдумливо читати не вийде. Тема підіймається дуже важка - назва книги цілком відповідає її – змісту. Справді спустошення в душі, житті і навколо. Що може бути важче??? Коли тебе від кроку в безодню залишає якась хвилина чи секунда. Лілу Октябрьов не витримав…

І мені стає так страшно, наче я бачу Бога – страшно за відповідальність, яка на мені є. Стає безмежно радісно, як у дитинстві, наче справджується найпотаємніша твоя здогадка, що завжди тобі підказувала – що так і є все насправді: немає визначеного кінця, а щосекунди є лише Бог і ти, а між вами – цей світ, більше…

Любко Дереш. Спустошення. – Львів: видавництво Анетти Антоненко, 2017. – 448 с.

"Спустошення" – це саме та книга, після якої, напевне, кожен читач сам відчує щось подібне – почуття виснаження, неправильного вибору та шляху, життєві негаразди та підводні камені, які часто трапляються на нашій дорозі буття – все це тут, в одному романі. Це книга про дорослішання, про переломні моменти, коли потрібно робити вибір, коли треба ступати в невідоме.

У творі розповідається про межу в житті: ти або можеш її перейти, або ж будеш залишатися за нею й далі, так нічого й не змінивши, ні на що не наважившись. Питання лише в тому, в якому разі втратиш більше? І вибір залежить тільки від тебе. «Усі ми стикаємося в один момент з невідворотністю цього світу, життя, що приходить до нас у вигляді часу, років,…

Если вдруг вы захотите узнать, о чем эта книга, - большинство описаний скажет, что "о черте, из-за которой не возвращаются". У меня же после прочтения в голове крутится одна и та же фраза: "Бойся своих желаний, ведь иногда они исполняются". Я не буду говорить о сюжете, ведь для этого существуют аннотации. Скажу только, что для меня это, пожалуй, книга обо всем. Знаете, есть такие произведения, в которых, кажется помещаются ответы на сотни вопросов. Но главная прелесть этой книги, на мой взгляд, - то, что в ней, я уверена, каждый найдет свое. Свой смысл и свой урок. А еще мне показалось, что в "Спустошеннi" нам открывается новый Дереш, как писатель. Вобравший все лучшее от раннего творества и своих последних произведений. Сложно говорить о книге, чтобы не спойлерить, но и не переходить…