Тронка

Читал только новеллу "Железный остров", так как она выносится на ЗНО)))) Понравился невероятно слог автора + сюжет, хоть и прочитал одну новеллу В будущем планирую прочитать полностью) Советую всем !

Тронка - це саморобний дзвіночок, який вівчари вішали на шиї отарі, аби ті не загубилися у привольному безкрайому українському степу. "Тронка" - це збірка новел, які можна прочитати за один вечір, звісно, якщо готовий спочатку не реготати над "щасливою" долею "щасливих" тепер колгоспників, а колись вільних вівчарів, а потім якось змусити себе не думати над тим, що ніц нічого не змінно у людських душах. Гори можна подзьобати кар'єрами, кургани можна розрівняти тракторами, море можна змусити працювати на себе, але якщо в душі ти вєртухай, то ним і помреш. Просто дві тисячі років ти звався наглядач рабів, а 80 років тому - пихатим працівником-охоронцем Півночі. Але й через двісті років ти будеш вєртухаєм, який пихато кверцяє усім здобутками доньки, яка й першою стала не тому, що перша, а…

Романтична історія юного кохання Віталика та Тоні затронула романтичні струни душі... Підходяща книга для підходящого віку. Стиль Гончара в описі природи та пейзажів Одещини просто вражає - прямо перед очима стояла безпомилкова картина (не те, що джунглі Африки, які неможливо уявити=)). Неймовірно сподобалась атмосфера книги, можливо через близьку ментальність до думок автора, можливо, що доводилося насправді бачити те, що описував Гончар. Мінус ура-пропаганда "совкового труда". Чомусь мені здається, що автора змусили вставить десяток сторінок з безтолковими описами щасливої "чорної праці" вчорашніх школярів. Книга надихнула на подальше прочитання Гончара. Благо є дома 7 томів його творів...