Цитаты из книги Шутка

В эту минуту от него оставалось лишь сознание интереса; интерес, переведенный на язык памяти; ощущение обязательства по отношению к утраченному интересу, который, как убеждал меня рассудок, непременно вернется ко мне во всей своей остроте.

Спина, у которой нет глаз. Спина, которая по-идиотски самоуверенна. Спина, с которой нельзя договориться.

…він йому обійдеться, цей інфаркт, як і казав другий скрипаль, але життя геть зміниться, то буде життя без пристрасної самовіддачі, без завзятої гри в оркестрі, то буде другий тайм, другий тайм після поразки, і тоді мені спало на думку, що доля часто завершується до смерті, що кінець не збігається зі смертною годною…

Гнів на самого себе охопив мене, на той вік, який я мав тоді, дурнуватий ліричний вік, коли сам для себе становиш таку велику загадку, що тебе не цікавлять загадки, які існують поза тобою, коли інші люди (хоч і найдорожчі) є тільки рухомими дзеркалами, в яких здивовано бачиш відображення власних почуттів, власного збентеження, власної вартості.

Роль покути (і помсти і прощення) належить забуттю.

Відкладена помста обертається заманкою, особистою релігією, міфом, який щодня дедалі дужче віддаляється від своїх персонажів, які в тому міфі про помсту залишаються незмінні, хоч насправді (адже східці й далі рухаються) вони вже не там, де були раніше.

... доля часто завершується до смерті...

В любові своя інтуїція.

Люди - раби закостенілих умовностей. Хтось їм сказав, що треба бути такими або такими, тож вони й намагаються такими бути, й ніколи не дізнаються, якими вони були чи є. Тим-то вони й ніхто. Понад усе треба мати сміливість бути самим собою.

Головне - бути таким, яким ти є, не соромитися того, що ти хочеш, бажати того, що ти бажаєш.

Сьогодні радість вийшла із моди

Судьба зачастую кончается задолго до смерти

Цветы на могилах принадлежат живым

Вручить свою жизнь как послание, ясное и понятное одному-единственному человеку, который примет его и передаст дальше

Я чувствовал, что моя душа замыкается в самой себе, как она отступает перед окружающим, и одновременно ужасался тому, что отступать некуда

Я понял, что этот образ гораздо реальнее, чем я сам; что не он моя, а я его тень

У меня было несколько лиц, ибо я был молод и не знал сам, кто я и кем хочу быть. Однако несоразмерность между всеми теми лицами смущала меня, целиком я не сросся ни с одним из них и двигался вслед за ними неуклюже и вслепую

"Да, они знают все наперед. Ход всех будущих событий им уже наперед известен. Будущее уже давно свершилось, и все, что будет, - для них всего лишь повторение".

"Я не могу избавиться от потребности неустанно разгадывать свою собственную жизнь, я не могу избавиться от этой потребности, даже если бы она и не была ничем иным, как потребностью некоей игры".