Император Юлиан

Після Дюма-Дрюона і одного-двох романів Пікуля, прочитаних в дитинстві, історичними романами я не цікавився, історія Римської імперії теж мене ніколи не захоплювала, але «Юліан», роман про імператора-відступника, який востаннє спробував зупинити переможну ходу християнства в Римській імперії, на диво, сподобався. Вдалося Відалу знайти і правильну інтонацію, яка не перетворила роман на «Гальські війни» Цезаря, і вдалу форму, залишившися при цьому вірним історичним фактам (я спеціально перевірив). У схожій манері – із зрозумілою похибкою на японську традицію – пише Ясусі Іноуе.

Основний костяк тексту складає автобіографія Юліана. Хоча сам Юліан переповідає події свого життя без надмірного пафосу і самогероїзації, сам формат автобіографії накладає свої обмеження. Розуміючи це, Відал додає двох коментаторів-сучасників, свого часу наближених до імператора філософів, які, в силу віку, перетворилися на двох сварливих дідуганів. Вони охоче перебивають Юліана, щоб посперечатися з автором, виправити, заперечити, заповнити пропущені (навмисно чи випадково) деталі. Коментарі ці переважно ядучі, обоє філософи не забувають вколоти там, де це можливо, один одного і всіх, до кого добираються руки і дає можливість добратися пам'ять, вони впадають у старечу дріб'язковість, згадують давні образи, відхиляються від теми, щоб поділитися власними, мало пов'язаними з основним текстом, спогадами. Накладанням цих двох планів (точніше, трьох) планів Відал досягає потрібного результату – виходить живий та жвавий роман.

Хоча це й автобіографія Юліана, головною темою все ж є християнське вченння. І сам Юліан, і Гор Відал критично ставилися до християнства, і крізь картину невпинного і, як ми знаємо, неминучого його тріумфу у світі просвітлюється питання – а що було б, якби Юліан прожив довше і йому вдалося зупинити цю переможну ходу? На це питання відповісти важко, якщо взагалі можливо. Надто щільно обплутало християнство наше життя, занадто значний вплив воно справляло на нашу дійсність протягом двох тисяч років, змінивши (викрививши або виправивши, це вже як кому хочеться) все – від культури до мови. Вичленіти християнський вплив від якогось чистої основи стало практично неможливо, але роман хоча б трошки допомагає уявити, як би все могло бути, якби у Юліана вийшло.

Сюжет+Общее впечатление+Язык: 8+9+9=8,7

Блиц-аннотация: Роман о капризах римских императоров, богов и политики и о том, как один упрямый интеллектуал решил помериться силами с христианством.

Знакомство с Видалом у меня состоялось давно благодаря его прекрасному роману "Город и столп". Зная, что он был сценаристом небезызвестного фильма "Калигула", несомненно интересно было прочитать у него и про Юлиана Отступника. Слог автора легкий, пишет он ярко, а читается роман с интересом.

По сути этот роман захватывающий микс античного триллера, философского диспута и саркастической хроники о том, как император Юлиан, попытался вернуть Рим к старым добрым богам Олимпа. Несмотря на то, что интересующимся историей раннего христианства биография Юлиана в той или иной степени известна, тем не менее автор выстраивает сюжет так, что читателю верится - история окажется с финалом отличным от реальной жизни.

Повествование ведется в виде воспоминаний самого императора, и переписки двух приближенных к нему философов. Видал очень скрупулезно подходит к описанию быта римской империи, и детально выстраивает мизансцены, таким образом умело создавая эффект присутствия и оживляя дух давно ушедшей эпохи. Автор мастерски превращает исторические интриги в самое настоящее театральное представление, где Юлиан то ли гениальный реформатор, то ли слегка заносчивый ботаник с манией величия. А вся драма романа в итоге превращается в размышления о том, как сложно править, когда все вокруг либо хотят тебя убить, либо убедить в своей правоте.

Несмотря на довольно увесистый том, книга читается очень быстро и являет собой тот тип литературы, который англоязычная публика именует page-turner. Огромный плюс романа в том, что писатель не выступает в качестве обвинителя или адвоката той или иной религиозной идеологии. Его задача лишь представить читающему общую канву истории и разнообразие воззрений Рима в период становления христианской идеологии, чтобы выводы сделал читатель самостоятельно, приняв или отринув попытку императора Юлиана сменить веру в распятого бога на религию, которая веками была одним из символов Древнего Рима.