Рецензии на книги — Ганна Ткаченко

Я пишу цю рецензію в день, коли в моїй рідній Україні лютує війна, коли взбесившиеся орки подорвали Каховскую ГЭС, эти нелюди, эти … не могу подобрать названия этому стаду, потому что ни баранов, ни собак, ни свиней не хочу обижать, уничтожили сотни мирных жизней, не пощадив никого, ни стариков, ни детей, ни животных…

Терновий вінок одягнула на голову моя Україна тисячу років тому, і продовжує його носити. Адже її синів і дочок винищували в усі часи, і продовжують винищувати по сьогоднішній день. Вік технологій, вік космічних відкриттів, вік, коли людство здається вийшло на новий рівень розвитку. Та то лиш здається. Тому що не знаєш коли, але за те, що ти українець, можеш в будь-який час бути вбитим.

Не читайте анотацію. Вона бреше. Ні не так, вона описує якийсь дешевий любовний роман на…

Чомусь мені не хочеться багато говорити про цю книгу. Важко щось сказати слушне і знайти правильні слова. Болюча, скорботна тема. Як свідомо радянська влада знищувала українців, паплюжила їх мрії і потреби. Як після Другої світової війни в мою країну знову прийшов голод, а з ним безчинства влади, знущання над патріотами, і масове виселення до Сибіру. Скорботна історія мого народу. Страшна сторінка нашої історії. Я пишу загальними фразами, а серце обливається кров'ю. Мої батьки дітьми відчули на собі те страшне лихо - голод. У сім'ї мами з семи дітей вижило троє. А мама до цих пір їсть усе з хлібом, і їй навіть в голову ніколи не прийде викинути хоч шматочок. А батько згадував, як потай збирав по полях гнилу і мерзли картоплю, а потім з неї робили деруни, та які смачні вони тоді…

Новий історичний роман Ганни Ткаченко «Спалені мрії» покликаний пролити світло на ті страшні історичні події, що десятиліттями замовчувалися та витравлювалися комуністичною владою з людської пам’яті. На сьогоднішній день багато сучасних українських авторів звертаються до подій Другої світової війни, Голодомору та колективізації, щоб переосмислити ці трагічні сторінки історії.

Ще тридцять років тому таке було годі й уявити. Але нині письменники намагаються це надолужити. І їм це вдається. Ціле сузір’я якісних історичних романів — вагоме тому підтвердження.

«Спалені мрії» — викривальний роман. Він зриває маски з комуністичних чиновників, військових начальників, окупаційної німецької влади та післявоєнної політики щодо полонених солдатів та вивезених на примусові роботи до Німеччини селян. На…

Прочитала книгу за два вечори, але не можу сказати, що було її легко читати. Історія розповідає про складну і болючу сторінку в історії України. На прикладі жителів одного села автор описала всі жахи розкуркулення, війни, німецької окупації, безчинств радянського режиму, голоду. Головна героїня - багатодітна матір на голову якої звалились чи не всі нещастя, які тільки можна було собі уявити. Саме на прикладі її родини та близьких людей авторка показала всю силу і незламність українського народу, а також непохитну віру людей в краще життя і світле майбутнє. Читаючи книгу, в деяких місцях ледь стримувала сльози і в грудях засів тяжкий клубок. Вона покликана нагадати нам, якою ціною нам дісталась наша незалежність та навчити цінувати і розвивати свою Україну.

Так завжди було. Кричать, поки горе свіже, а звикнуться, то й не згадають.

«Спалені мрії» особисто в моїй душі викликали цілий вир емоцій, з одного боку обурення, з іншого – щастя. Обрана тема дійсно важка, дійсно гаряча. Вона показує, що все ж наше минуле більш ніж варте нашої пам’яті. Ба більше – наших пекучих сліз.

Тут хлопці припали цілувати землю, перш ніж ступати по ній чобітьми, бо тепер вони знали її ціну – мільйони життів.

Цей історичний роман звеличує незламність духу українців, що пройшли крізь колективізацію, Голодомор та Другу світову. А все заради чого? Заради змін, але вони так і не настали. Після того ти віриш у ту вартість українського народу, який пройшовши крізь віки, згубив своєї самобутності. Його моральні устої, які, тим не менш, неактуальні в сучасному житті, що,…

Книга саме з тих що я люблю - українськю, легко написана, цікава, про час Другої Світової війни. . Мар'яна покохала червоноармійця, але в час, коли їй була потрібна його допомога він зробив вигляд, що не впізнав її. Але, як кажуть, - земля кругла і одного разу допомога потрібна буде йому. І він тепер буде розповідати як кохає її. Чи допоможе тепер вона Миколі? . Книга про зраду, кохання і співчуття. Про життя простих людей в дуже непрості часи. . Я впевнена, що ми повинні читати побільше таких книжок. І не просто читати, а задумуватися і не повторювати помилки минулих поколінь і виправляти ті, які робляться зараз. Люди не вправі забирати життя інших людей ні при яких обставинах. . "Слово, як та куля може поранити, може зовсім вбити, а може й помираючого на ноги підняти. Значить, слово -…