Дмитрий Стельмах — о писателе

В єдиній рецензії на цю книжку, що я знайшла, авторка своїм словом-молотом просто розтрощує і книжку, і її героїв. Метою її появи вбачає бажання «змити бронзу з класиків», «правдиво зафіксувати реалії того часу». Мабуть пані не надто уважно читала, бо у передньому слові автор пояснює, що всі подані історії – то просто його згадки про минулі часи. Згадки безсистемні, приємні й не дуже, з тугою про минулі часи, з гумором про смішні випадки. Це не мемуари, які «мають на меті». Це просто спогади, якими автор схотів поділитися.

Читати було і цікаво, і не дуже. Цікаво, бо ж дійсно спогади про тих, кого ми знали з підручників літератури. Але не прилизано-парадно, а по простому, по людському, як про близьких, рідних і друзів. Автор згадує і про певні неприємні моменти міжписьменницьких відносин.…