Дорогий читачу! Перед вами третє, допрацьоване і доповнене видання роману, якому судилося стати першим українським бестселером. Журнальний варіант роману, що побачили світ 1993 року під назвою Смерть - сестра моєї самотності, наробив чимало галасу і неприємностей автору. Незважаючи на це, усі подальші роки Галина Тарасюк працювала над текстом, перетворюючи його на широке художнє полотно про українське життя на межі двох епох: від Чорнобильської трагедії до наших днів. У центрі роману трагічно містичне переплетіння доль і житейських доріг двох талановитих жінок, зіткнення двох неординарних характерів. Ця дружба - ворожба між подругами продовжується навіть після загадкової смерті однієї з них і дивовижного зцілення другої.
Роман відзначений літературно-мистецькою премією Українського Фонду культури ім. І. Нечуя-Левицького 2009 р.
Автор попереджає: події та герої в романі вигадані, окрім тих, які вже стали історичними.
Сьогодні ж знову «на слуху» у читачів і критиків її роман «скандальний роман» «Сестра моєї самотності», який Євгенія Кононенко назвала першим українським бестселером, з якого почалася нова українська проза епохи незалежності. Написаний і опублікований на початку 90-х під назвою «Смерть – сестра моєї самотності» («Буковинський журнал», 1993 р.) в часи переоцінки цінностей, в обстановці розгубленого мовчання творчої інтелігенції на перехресті ідеологічних викликів, роман мав не просто шалений успіх. Талановита спроба Галини Тарасюк художньо осмислити тогочасне українське буття «на зламі» мала ефект вибуху бомби. Мабуть, тому офіційна критика, яка тоді переживала стан пострадянського колапсу, зустріла роман вороже, звинувативши авторку в «очорненні всього святого», (журнал «Вітчизна» ). Разом з впливовими на той час радянськими сановниками і чиновниками, які впізнали себе в «героях» роману, робилося все, щоб «приглушити» наслідки «вибуху», – «процес пішов». Але саму Галину Тарасюк, яка зробила першою крок від літератури соцреалізму до літератури епохи незалежності, всіляко намагалися викреслити зі списків популярних авторів, а роман – з літературного колообігу. Однак сама авторка не припиняла роботи над романом. У 2009 році, доопрацьований, дописаний на цілих два розділи і під новою назвою «Сестра моєї самотності», роман вийшов у видавництві «Відродження». Ефект вибуху повторився. Роман був відзначений премією імені І. Нечуя-Левицького та званням «Краща книга року» ( Національний конкурс «Книга року -2009). На початку 2010-го був перевиданий «Освітою України».
