Рецензии на книги — Юрий Шевелёв

Враження позитивні, хоча деякі з робіт і вузькоспеціальні, як от дослідження мови Сковороди чи безособових речень. Але оскільки мовознавство для мене не чуже, а надто завдяки тому, що навіть у спеціальних темах у Шевельова де-ніде проскокує загальне, практично всі твори здалися корисними для ознайомлення. Найбільш узагальненою - і найдовшою - є "Українська мова в першій половині ХХ століття" - цікаве накладання розвитку мови на буремні історичні подіï від революції 1905 (яка стала й певною революцією для українськоï мови) через нетривкий період "коренізаціï" до систематичного "обрусєнія" останніх радянських десятиліть. Можливо, є більш грунтовні дослідження на цю тему - майже напевно, є - але для мене і багато з перелічених подій, й мовознавчі факти були новими. Шевельов - науковець, він…

Якщо перша книга була про "я - мене - мені", то друга - стовідсотково про "довкруги". Звичайно, від особи автора в мемуарах нікуди дітися, але тут головні все ж люди, які були поруч. Які МУРували українську літературу на еміграції.Юрій Володимирович дозволяє поглянути на людей його очима. Юрко Лавріненко з посмішкою, "наче в зайчика, що поласував капустою і оце щасливий у світовому масштабі". Непохитний і певний себе Генерал Олексійович Самчук з обличчям сільської бабусі, а влітку - европеїзованої. Маланюк, який з героя-надлюдини перетворився раптом у "плюшового ведмедика" і психологічного барона. Катря Гриневичева, надзвичайна жінка та оповідачка.Юрій Косач, непевний і хиткий, який постійно гучно віходив з МУРу і радо повертався. Пишний леопард Костецький, для якого мистецтво було -…