Рецензии на книги — Анатолий Кичинский

Відкриваєш збірку - і на тебе ллє лірика, ніжність і світло. І вірші ці - не вірші, а сама квінтесенція любові і суму, сонячних зайчиків і осіннього дощу, пам`яті і сну... І, здавалося б, мільйони слів сказані і написані про любов до батьківського дому, кохання до жінки, природу дощу або сіль Сивашу, а як це захопливу звучить в устах Автора! Натхненно. Справжньо. Монументально в своїй простоті й в ній же глибоко. Вірші десь з 2000-х відрізняються більш піднятими гострими темами хиба громадськості, але без навіженого псевдо-патріотичного роздирання сорочок.

Я в повному захваті.

... А з`явитись на білий світ було варто хоча б задля того, аби хоч би на мить осліпнути від усмішки щастя земного.