Олег Говда — книжные серии

Життя - що калейдоскоп. Був Петро звичайним студентом політехніки - став козацьким новиком. Жив у третьому тисячолітті - а опинився у середині сімнадцятого століття. Здавалося б, куди більше? Так ні, пустотливій долі і цього виявилося замало. Не встиг Петро звикнутися з привільним життям, як потрапив у неволю. Ще й найгіршу з усіх можливих, бо полонили його харцизи. Розбійники, що не шанують ні Христа, ні Аллаха, а людське життя для них не дорожче за ціну на невільницькому ринку. Що буде далі, чи вдасться йому врятуватися і дістатися на Січ? Куди подівся Полупуд? Що везе туркам розбійницький байдак? Про це та інші події читайте у романі Олега Говди "Пливе човен - води повен", другій книзі циклу "Дике поле".

Добре вигадав чорт Босоркун. Якщо не вдається отримати реліквію хитрощами чи силою, то чому би не спробувати обміняти її на щось інше? А чим найдужче дорожить козак, опріч віри та волі? Звісно ж — життям коханої. Одного не врахував біс: не сам Тарас на світі, має вірних товаришів. І ті зроблять усе, аби чортячим планам не судилося здійснитися. Та й старий Куниця не сидить на місці… і вже потайки на Січ дістався. А там своє вирує, запорожці в похід лаштуються. Куди йти? На Москву чи в Крим? Тільки від новообраного кошового залежить. І від його порадника, котрому не аби хто — сам Сатана дружбу пропонує… Про ці та інші пригоди читайте в третій книзі циклу «Тричі не вмирати» «Побратими. Роздоріжжя».

У романі «Люлька, шабля – вся родина» Олег Говда звертається до теми, яка часто зустрічається в літературі й кіно і завжди цікава читачеві – пригоди нашого сучасника в минулому. Студент Петро готується зіграти роль Тараса Бульби в аматорській виставі, а який козак без коня, шаблі та люльки? Тож для кращого входження в образ режисер дарує йому люльку, начебто самого Івана Сірка. Легендарного кошового отамана. І ось, одного разу, вийшовши покурити на балкон, Петро опиняється... у ХVIІ столітті. Дике поле, степ, ніч, неподалік розбили табір татари-людолови, а він – у чім мати породила, і тільки люлька куриться в руці...

Дія роману «Кінь Перуна» відбувається в 1241 році, під час нападу монголів Батия-хана на Русь і зокрема – на Галич. Але це не переказ відомих подій: автор не обмежується історичними особами, а виводить на сцену фантастичних персонажів — вовкулаків, домовика, відьму, Давніх Богів. Нежить і нечисть з давніх-давен живуть поруч з людьми і допомагають або шкодять їм. Ну а боги, як їм і належить, змагаються за володіння світом і людськими душами. Не цураючись нічого.

А ще фабула роману оригінально переплітається з повістю Івана Франка «Захар Беркут», бо одним із персонажів є не хто інший, як Захар. Молодий парубок, що подався за наукою в скит, але зустрів у дорозі богиню Морену і… став її учнем.

Защитник деревни в мире, где жадные гоблины и тролли взяли верх над людьми — это работа для героя, но Владу она по плечу. Чтобы освободить людей от разорительной дани и преодолеть силы эльфийского заклятья, он отправляется в Мрачную рощу, где всякий смельчак обречен на погибель. Но ему помогают боги и… дух погибшего боевого товарища, который тоже оказался вместе с ним — здесь. И его миссия еще не закончена.

От войны нельзя уйти, она последует за тобой повсюду. Отлежав после ранения положенный срок в госпитале, Влад приехал домой, решив никогда больше не возвращаться в "стреляющие горы". Но человек предполагает, а боги решают. Влад и оглянуться не успел, как очутился в другом мире, где жизнь человеческая вообще ничего не стоит, ибо Император людей отдал власть над…

Бог Игры Арагорн, иногда скромно именующий себя Московским, затеял новый коварный ход. На этот раз объектом его пристального внимания стал бывший боевой офицер Игорь, получивший тяжелое ранение в Чечне и с тех пор, прикованный к постели. Арагорн предложил ему всего на всего поучаствовать в научном эксперименте. Делать Игорю было нечего, и он согласился. Откуда ему было знать, что в результате этого «эксперимента» Арагорн перенесет его в один из бесчисленных параллельных миров, населенных самыми причудливыми народами и существами? Когда Игорь пришел в себя, то обнаружил, что не только жив, но и полностью здоров. Хозяин водяной мельницы Мышата приютил его. И все бы ничего, если бы однажды утром Игорь не наткнулся на умирающего атамана Вернигора, который ему велел передать некому Оплоту, что в мир пришел Разрушитель и кто-то любой ценой должен его остановить.

В Диком Поле - свои законы.
Есть у казака Тараса Куницы друзья - значит, найдутся и враги. Татарская Орда вот-вот перейдет рубеж, а Князь Тьмы уже выслал на поиски штандарта архистратига Михаила своего верного слугу - Босоркуна, способного на любую подлость.
И орденские рыцари, и агенты иезуитов, и тайная служба Ивана Грозного - все готовы вступить в схватку.
Если не найдет Тарас Куница святую реликвию первым - быть беде.

Хорошо, если бабка у казака - ведьма. И когда в друзьях у казака - оборотень из тайной службы Ивана Грозного, маг-недоучка и басурманская шаманка - тоже неплохо. А уж призрак разбойничьего атамана, обернувшийся казацким конем, и волшебная сабля, которая любую нечисть пополам рубит,- и вовсе замечательно.
Хуже, что врагов у казака Тараса Куницы - на целое казачье войско хватит.
А тут еще без вести сгинувший отец оказался многим должен.
И не только людям... И совсем не деньги...

Говда О. Йти своєю дорогою: Притчеві новели; Габор В. Портрет чоловіка з круком: Новели та невигадані історії; Лишего О. Друже Лі Бо, брате Ду Фу…: Містерія та есеї; Портяк В. Ісход: Вибрані новели