Рецензии на книги — Наталка Шевченко

Захоплива містична історія про надію, яка є завжди. Навіть тоді, коли здається, що втрачено все. Але це та сама надія, яка допомагає вірити у те, що все може змінитися, що життя може зробити ще один виток. Як виняток... Як ще один шанс.. Як перемогу життя над смертю...

Ця книга надає можливість передивитись своє життя. По-новому поглянути на свої вчинки, думки, мрії. Обернутися назад, зрозуміти свої помилки. Подивитись вперед- і якщо є потреба, спробувати жити по-іншому. Можливо вийде? Можливо не все втрачено?

Семеро людей якісь вищі сили зібрали разом, щоб показати їм, що щось не так пішло в їх житті. І в цьому невеличкому автобусі вони невипадково. Шанс перекрутити свою долю назад, випадає не кожному. Отже, чимось вони це заслужили. А може бути, що просто їм випав щасливий білет.

Кому?…

Перша прочитана книжка автора - і вже сигнал до того, що на цю письменницю слід звернути увагу

Читати абсолютно нові, пару місяців тому випущені книжки в рамках конкурсу "Спаси книгу - напиши рецензию" м'яко кажучи, дивно. Однак я люблю бути першою у відгуках до новинок.

Книжка заснована на містичній легенді. Раз на сто років прадавній бог збирає разом сімох абсолютно різних людей. Випробування пройдуть не всі, але хто пройде, отримає шанс змінити своє життя. І от одного дня в старій маршрутці на шляху до гірського карпатського селища сидять семеро пасажирів і один водій, який ніби бачить їх усіх наскрізь...

Влада Влада (вона ж Владлена) - стриптизерка в нічному клубі. Вона тікає на "розолбаному рафіку" від чоловіка Антона, який пропонував їй бути ще й проституткою. Дівчина аналізує своє…

Книга прекрасна. У ній - про звичайних людей. Про той вибір, який ми щодня робимо. І дуже по-людськи авторка не стверджує, що геть чисто все залежить від людини. Є іще якась сила, яка все ж таки часом дає другий, третій і навіть сто сорок сьомий шанс. Семеро різних звичайних людей. Настільки звичних, що читач може упізнати себе в комусь із них. Кожен - зі своїми проблемами і своїми улюбленими та люблячими тарганами. Вони сіли у роздовбану маршрутку й повезли з собою свої клопоти й жалі. Тільки водій у них виявився незвичним. Королівський вовк... Янгол, який мріяв стати людиною... Як же це гарно! Є над чим замислитися.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Книга прекрасная. В ней - об обычных людях. О том выборе, который мы ежедневно делаем. И очень по-человечески автор не утверждает, что…

Так, так, так... И что у нас тут такое? А у нас тут роман жахів! И интересно прежде всего, что этот ужастик, титулованный третьим местом на известном украинском конкурсе "Коронация слова" в 2007 году, презентован как долгожданная книга в стиле Кинга, вышедшая из-под пера украинских писателей. Согласна, книг в стиле хоррор в нашей современной литературе (укрсучліт, как это принято называть) практически не найдешь. А качественной литературы этого жанра и по всему миру мало. Поэтому приятно, что жанр не умирает, развивается еще и награды получает на современных конкурсах. Конечно, сравнивать дуэт Шевченок с творчеством Кинга я бы не стала. Побрутальней пишет известный ужажист и хоррорщик. У супружеской же пары, явно чувствуется женская половина, разбавляющая текст романтизмом. Да и трудно…

Раджу прочитати всім, навіть не очікувала, що мені так сподобається. Корисно буде тим, хто не вирішується ніяк прийняти тверде і вирішальне рішення у своєму житті: піти від чоловіка п'яниці або тирана, або просто нелюбимого, чи зробити аборт, плюнути на стереотипи та інше. У нас з вами не буде другого шансу, як у героїв книги, прожити життя з якогось моменту по-іншому. Книга, яка не залишить байдужим нікого. Вражає створеною атмосферою і яскравістю образів. Таке відчуття, ніби дивишся кольорове захопливе кіно. Моторошно, цікаво, іноді лячно, але хочеться зануритись у цей світ з головою і розгадати всі загадки та таємниці. Створена у книзі реальність така правдива і яскрава, що мимоволі дуже глибоко і сильно переживаєш усі події та емоції героїв. Радієш, сумуєш разом з ними, закохуєшся,…

Не буває хибного вибору, у масштабі Всесвіту, звісно. Помилковим він стає для конкретноі людини, та карати за це немає жодного сенсу. Хибний вибір сам по собі покарання.

Це моі перші п'ять зірочок за багато часу, за емоційну складову роману, в першу чергу. Варто відзначити і смачну мову твору, і оригінальний задум, і захоплюючий інтригуючий сюжет, органічно вплетену галицьку говірку (мені вона близька і рідна, тому я із задоволенням відзначаю, що періодично можу знайти іі в сучасних авторів), читається легко, на одному подиху. Образи героів цікаві, живі. Думки іхні описані відверто, дотепно, ніби спілкуєшся із звичайними людьми, котрі несуть на плечах нелегку ношу досвіду і болю. Авторка так глибоко занурюється в причинно-наслідкові зв'язки між подіями дитинства, рішеннями юності,…

Вічність – це лише повторення минулого. Знову, знову й знову. Це дежавю без кінця-краю

Не перше знайомство з творами Наталки. Але як завжди роман чудовий. Не можу читати тільки їх спільну творчість з чоловіком, хорор то зовсім не моє. Але і в цьому романі достатньо містики і потойбіччя.

"Існує давня легенда: раз на сто років древній бог збирає разом сімох різних людей, які занапастили життя собі та іншим. Він доправляє "обраних" у таємне місце, котрого не знайти на жодній мапі, і залишає там на ніч. До ранку доживуть не всі. Але кожен, хто врятується, отримає шанс прожити власне життя наново. Зробити інший вибір. Виправити всі помилки."

І ось маршрутка до якогось там села, відправляється від зупинки, кожен з 7 пасажирів поглиблений у свій думи, тільки одна пара свариться тихенько…

7 случайных людей случайно сошлись в одной маршрутке. Но оказалось, что их собрали всех вместе специально. Нет, это не история о "я вас, шлюх, 20 лет в одном месте собирал", а как раз наоборот - кто-то из Высших Сил дает этим 7-и людям еще один шанс. Это шанс увидеть последствие другого своего выбора и шанс выбрать другой вариант. Или же не выбрать, а остаться в своем настоящем.

На самом деле, сюжет-то неинтересен и обычен. Любопытства подсмотреть чужую жизнь у меня нет, так что и 7 историй жизни были мне мало интересны. За то очень было интересно наблюдать за автором - как она вела сюжет, как расставляла подсказки к будущему финалу, как нагнетала атмосферу и как фантастически выписала каждого персонажа. В каждой клишированной ситуации автор умудрялась принести свое и удивлять меня…

"Подвійні міражі" - перша книга, яку я прочитала від Наталки Шевченко. Чесно-кажучи, дизайн книги ой як бажає кращого! Окрім страшненької картинки на обгортці, яка ще переливається (!!!) ви зустрічаєте не менш дивні картини й на полях. До того ж, зроблена внутрішня нумерація сторінок. Бррр.... Але попри невдалий дизайн книга варта уваги. Перша третина трішки затягну. Авторка знайомить нас зі своїми героями. Сім персонажів з своїми скелетами у шафах. причому у кожного він неабиякий. Як йдеться у анотації ці люди, які опинились в одному автобусі, навіть не здогадуються про те, що їм випала можливість змінити своє життя, тож й подорожують, кожен зі своїм болем та горем. Далі книга стає більш динамічною і скажемо так, захоплює на стільки, що й чай іти робити не хочеться, поки не перегорнеш…

Маю сталу думку, що книжки не потрапляють до рук просто так, а приходять саме в потрібний час, чи як бонус до відповідних обставин. Книжка, про яку дуже хочу розповісти – одна з тих, що купила навіть не знаючи ім’я авторки та не підозрюючи про що має йтись у романі, а як виявилось саме вона дуже зачепила.

«Подвійні міражі» Наталки Шевченко. Ніби дуже вже часта тема переосмислення себе та свого існування постає в цьому творі у казково-магічному обрамленні. 7 героїв, абсолютно з різними характерами, цілями, бажаннями і помилками в минулому. Кожен ніби хоче щось змінити, але немов боїться згаяти час, який не хочеться витрачати на ризики, які, можливо, і не призведуть до кращого життя. Так і живуть, точніше пливуть за течією обставин, що самі й створили своїм вибором колись. Може і ризикнув…

Нова книга від моєї дорогої подруги Наталочки Шевченко. Я мала електронну книгу, але не втрималася від задоволення купити цю книгу ще і на папері, і в той же вечір проковтнула її, майже не відриваючись. Коли взяла до рук книжку, думала, будуть жахи. Бо темна обкладинка, таємничі постаті, похмуре оформлення сторінок. Але Наталка цілком в своєму репертуарі. Тут є містика: дивний водій автобуса завіз своїх сімох таких дивних персонажів в нікуди. В місце, якого немає на карті і з якого не можна вибратись. У кожного персонажу є не по одній шафі зі скелетами. Авторка майстерно виписує персонажів, розкриває їхні характери, проблеми кожного з них. Ну і без кохання не обійшлося, двоє з тих пасажирів щиро покохали одне одного, а ще таємничий водій виявився не таким уже простим. Як завжди, чудова…

В последнее время очень редко приходится сталкиваться с украинским языком, а ведь он такой красивый) Так что 2 звезды именно за то, что я получила удовольствие от чтения на украинском. Так как все остальное мне не понравилось. Сюжет до такой степени вторичен, что уже на 3 странице книги знаешь чем она закончилась. Это как американский ужастик категории В, который можно посмотреть, но если не посмотришь - ничего не случится. Мне кажется что в мифологии и народном творчестве Украины достаточно много того, чем можно было бы наполнить хоррор и тем самым сделать его неповторимым, а не дешевой подделкой на американское кино.

Я чи не єдина читачка тут, котрій не сподобалася ця книжка. Та все ж, хочу обгрунтувати, чому. Наскільки там захоплюючий початок, настільки нудне і до дідька банальне завершеня. Дуже дратує той факт, що авторка, як більшість її колег, звела все до одного тезису: єдине, що варте уваги - сім'я. Все. Сім'я та діти. І справа не в тому, що це - неправильно. Справа в тому, що є різні люди, і не можна всіх міряти під одну лінійку. Хотілося прочитати про яскравих персонажів з різними ідеями, різними прагненнями та різними світоглядами. Натомість отримала людей з різним ставленням до сімейства. І хтось міг би сказати: "То нащо читати таке, якщо не подобається?" А я відповім: я - прихильниця містики та трилерів, мені дуже сподобався опис, але отримала я повну протилежність цьому. Ось так. Шалено…

Моя улюблена книжка моєї улюбленої української письменниці і хорошої подруги Наталі Шевченко. Мені дуже припала до душі ця різдвяна казка про самотню згорьовану дівчину Лану і її подорож в чарівну країну Рутенію, про її велике світле кохання, яке вона втратила, а потім віднайшла. Я знаю цю книгу вже майже напам'ять, читаю щороку перед новим роком, чудово знаю, що буде в кінці, але все одно з нетерпінням чекаю отих сторінок, коли Лана зустріне Олексу на нараді після новорічних свят. І кожен раз плачу від щастя за неї.

Це дуже жіноча книжка, про ніжних уважних чоловіків, жіноче щастя і дива, які трапляються в житті.

Якщо хтось іще не читав, то дуже раджу купити і прочитати.

Официально заявляю что это суч укр лит который смог! Смог покорить мое сердечко

Вполне реальные люди и их житейские истории. Добавим только щепотку мистики. То ли Бога то ли Дьявола, ангела, берсерка или кто он там на самом деле.

Семь человек никак не связаных между собой, которые к тому же не питают друг к другу симпатии оказываются в автобусе, котрый привезет их ко второму шансу.

В этой увлекательной поездке каждый из них столкнется со своими грехами, переосмыслит свою жизнь и сделает выбор. Но как уверяет Мойра - ночь могут пережить не все.

Вышло просто шикарно. Яркие образы, неоднозначные моменты, напряженный сюжет, интересная задумка.

Незнакомцы в замкнутом пространстве — распространённый сюжетный ход. Но эти Избранные — зауряднейшие. Они никак не связаны между собой, нет также общей тайны либо маньяка-кукловода. Пожалуй, этих людей роднит только желание убежать от самих себя. Травмы, обиды, ошибки в прошлом, согбенные плечи, поджатые хвосты — у кого такого нет?

Задрипанная маршрутка следует в с. Звёздное. За бортом — монотонный горный пейзаж, на борту семеро: кто-то едет за новой жизнью, кто-то за смертью, люди как люди, в общем, напоминают прежних, милосердие иногда стучится в их сердца, и всё такое. Кто-то несёт крест, кто-то мешок картошки; а кто-то — чушь. Управляет аппаратом весьма подозрительный тип: такой себе кепкастый какХарон с лицом потомственного упыря (с). Но это лишь оболочка: у того, кто внутри, особая…

Перший український хоррор, який мені довелося читати. Звідси і вельми завищена оцінка - відверто кажучи, це все вже десь було, і було неодноразово. Ситуацію трохи рятує фінал і чудова літературна мова.

7 людей, 7 життєвих історій, загадковий водій і гарна уява Наталки Шевченко. Наше життя залежить від нас, то є так, та чи лише від нас? Лікар, який припустився помилки; жінка, яка більше не бажає терпіти побої чоловіка; подружня пара, в якій жінка не хоче народжувати; хлопчина-дивак, у якого складні стосунки з родичами і це ще не всі головні герої. Їхні історії не залишать байдужими, адже всі люди в дечому схожі. Всі вони тікають від чогось, але від самого себе не втекти. Якась вища сила вирішила змінити їхні життя, дати другий шанс, і тоді вже вони мають робити вибір. До того ж, яким буде фінал залежить від вас, адже для любителів хепі-ендів є маленька приписочка, вона завершує книгу так, щоб потім ви не прокидались о 4 ранку і не питали себе "а що було потім?". Хоча ця книга прочитана…

Шикарний приклад того, як у гонитві за ринком можна пробити дно. Хрестоматійний)