Автор

Леся Романчук

26 книг
4 подписчика
53 читателя

4.5

117оценок

5		79
4		30
3		7
2		0
1		1
без оценки		28

Леся Романчук — об авторе

Родилась: 28 июля 1955 г. , Магаданська обл.

Я — Леся Романчук или представляю её интересы

Биография — Леся Романчук

Романчук Леся Іванівна народилася 1955 року в Магаданській області в сім’ї політв’язнів. Після закінчення терміну заслання у 1963 році сімя переїхала в Україну, до Тернополя. Закінчила Тернопільський медичний інститут. Працює на кафедрі акушерства та гінекології Тернопільського державного медичного університету. Кандидат медичних наук, доцент.
Член Національної Спілки письменників України. В творчому доробку 7 збірок поезій, понад 20 книг прози. Авторка і виконавиця власних пісень. Лауреат літературної премії ім. Уласа Самчука.

КнигиСмотреть 26

Библиография

Збірки поезій:
(1995) Синьооке диво.
(1996) Тобі…
(1998) Слово честі.
(2003) Над світом і собою.
(2004) Танок пера на обрії світанку.
(2006) Жінка з гітарою.

Прозові книги:

(2004) Гравітація. Гра 1. Гра 2. Книга 1.
(2004) Гравітація. Гра 3. Книга 2.
(2004) Гравітація. Гра 4. Книга 3.
(2005) Гравітація. Гра 4(закінчення). Гра 5. Книга 4.
(2006) Чотири дороги назустріч. Книга перша.
(2006) Чотири дороги назустріч. Книга друга.
(2006) Чотири дороги назустріч. Книга третя.
(2006) Чотири дороги назустріч. Книга четверта.
Софія. Не залишай…(Книга 1) Не залишай мене…(Книга 2).
(2007) Чотири дороги за обрій. Книга п’ята.
(2007) Чотири дороги за обрій. Книга шоста.
Софія. Не залишай мене…

РецензииСмотреть 2

ami00 написала рецензию

Пожаловаться

Софія. Не залишай...(Книга 1) Не залишай мене...(Книга 2).

Леся Романчук

4,7

25 июля 2019 г. 09:31

697

3 Українська “Санта Барбара”

Коли таємниця належить двом – це таємниця, а коли трьом – це вже однаково, що оголошення в газеті.

Перші сторінок 200даної книги мене не полишала думка, що авторка старанно ‘відбілює’ ГГ. Ну, якась вона така казково-наївно ДУРНА. Типу, Ні сварки (воду принеси), ні іншого впливу. Гроші чоловік не дає, а вона типу “інтелігентно-шляхетно” годує його зі своїх мізерних доходів (це ще при тому, що хабарів не бере). Отже, на Мітчелл “Віднесені вітром” не тягне…

Бо в Скарлетт відчувався характер. Родзинка, що виділяла. А тут, звичайна собі пересічна жінка, хоч і лікар. Ще в першому томі якось з надривом тягнуло дізнатися про “подальше життя” трикутника, а вже при з’яві героя Максима виникло відчуття Санта Барбари….