Лучшие произведения Володимира Лиса

Найкращий роман десятиріччя – короноване слово, яке вразило літературну Україну! У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, – і виринають десь із глибини пам’яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власної країни в жорсткому й несентиментальному ХХ столітті. Даздраперма, дочка радянського чиновника, у 30-ті роки пройшла крізь пекло дитбудинку для дітей ворогів народу, а згодом опинилася у вирі повстанської боротьби на Волині… Її донька Віталія, витончена естетка та прихильниця поезії, понесе свій хрест – кохання до кримінального авторитета та боротьбу із власною пристрастю. І навіть молодша, онука Олеся, не уникне випробувань, коли разом із Майданом до її життя ввірвуться кохання та зрада… Кожна з цих жінок проживає власне життя сповна – із його болем і радістю, гіркою ніжністю та любов’ю, від якої, мов напнута струна, тремтить душа…

Хто вона, таємнича біла постать, яка іноді являлася мешканцям села Загоряни, що жили понад річкою Мережкою – на Млинищі? Від чого берегла, про що попереджала зникла в лісі нещасна закохана? Вона стала совістю для Панаса Терещука, який, жертвуючи своїм коханням, на довгих двадцять п’ять років солдатчини покинув Україну, аби привезти з переможеного наполеонівського Парижа старовинну мапу рідного села. Двісті років захована під стріхою батьківської хати, вона змінить життя недолугого історика Святослава Чишука… А між цими двома загорянцями будуть десятки зраджених і щасливих доль, зламаних і відчайдушно вирваних у смерті життів односельців, чиї історії змусять усміхатися і плакати, дивуючись вічній земній любові…

Нова книга-літопис від лауреата численних нагород та премій Володимира Лиса — це життєвий досвід на перший погляд звичайної сільської жінки, бабусі Пелагеї.
Ця мудра й милосердна жінка пережила війну й роки поневірянь, виховувала дітей і рятувала життя людей, вірила в силу трав та давні легенди. На долю Пелагеї випали біль і щастя, кохання та втрати, вона знала таємниці природи і найзаповітніші секрети людей. Цілителька Пелагея розкриє вам таємницю щастя, яку розкрило їй саме життя. «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» не просто книжка — це літопис народного досвіду, пам`ятник правічній мудрості українського народу. Це та сама велика мудрість нашого народу. І можливість долучитися до неї — велике щастя. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока — і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.

Хтось дізнався про давній гріх старого Антона Личака, надіслав листа з єдиним реченням: «Час повертати борг» – і збурив його спокій. А в сусідки Ольги своя драма: її син закохується в дочку бізнесмена Єгора, і та відповідає взаємністю, – але юна пара не знає, що насправді вони брат і сестра. Повертається з колонії Богдан, засуджений за вбивство, якого не чинив. Його дружина обрала щастя з іншим, а донька й не підозрює, що в неї є тато…
Долі мешканців вулички з символічною назвою Обітниця переплітаються в тугий вузол, де свої драми і щемливі стосунки, давні й теперішні почуття. Кожен з них давав свою обітницю. Та чи кожен дотримався її крізь час?

Таємнича Діва Млинища, що іноді являлася жителям невеличкого поліського села Загоряни, що мешкали на кутку понад річкою Мережкою, навіть своєю незримою присутністю берегла їх від найстрашнішого — зради своєї совісті. Бо великі війни, революції, круті повороти історії часто ставили їх перед вибором, від якого залежало — жити чи померти. А ще було кохання — жертовне і руйнівне, вірне і підступне, щире і надумане, красиве, як квітка, і темне, як осіння ніч — але кохання… Дивно переплетуться долі, розлетяться світами, аби на початку ХХІ століття зійтися у рідному селі — і знову летіти вільними птахами…