Лучшие книги Костянтина Москальця

У книзі Костянтина Москальця «Мисливці на снігу» найповніше представлено поетичну творчість одного зі знакових поетів покоління вісімдесятників, автора відомих пісень «Вона», «Треба встати і вийти», «Армія Світла» та ін.

Художник – Андрій Кісь.

Автор відомих поетичних та есеїстичних книг, популярних пісень і найзнаменитішої з них – «Вона» у виконанні «Плачу Єремії», письменник-філософ і самітник на зразок Германа Гессен, Костянтин Москалець живе і творить у с. Макіївка біля Батурина, щоразу дивуючи своїх шанувальників самобутніми творами.

Українському читачеві вперше пропонується найповніший прозовий доробок Костянтина Москальця – справжнього майстра сучасної української літератури. До книги ввійшли найкращі його твори – роман «Вечірній мед», повість «Досвід коронації» і знамениті оповідання та есеї «Споглядання черешні», «Дев’ять концертів», «Сполохи» і «Нові сполохи», «Людина на крижині» та «Місяць милування місяцем».

Львів — то місто не лише нашої історії (а вона в нас доволі суперечлива і химерна), Львів — то місто життєвих історій, звичайних приватних сюжетів з життя різних людей, і далеко не лише львів’ян. Він на багатьох із нас має містичний вплив, він знає стільки таємниць! Кожна кам’яниця — то ще й сцена, лаштунки, декорації для щоденних людських драм і комедій. В авторському проекті Мар’яни Савки «То є Львів: колекція міських історій» зібрано 23 розповіді про місто, яке не залишає байдужим. Між цими історіями, як і між поколіннями авторів, можна прокладати місточки і шукати заховане між рядками. Це ще одна спроба відчитування міста як цікавезної книги, в якій щодня пишуться нові сторінки.

Хто із справжніх українських письменників живе у Келії Чайної Троянди? Звісно, Кость Москалець. Келія Чайної Троянди — назва його власноруч збудованого помешкання в селі Матіївка на Чернігівщині. Чи не всі в Україні знають бодай один текст Костя Москальця: «Завтра прийде до кімнати / твоїх друзів небагато / вип'єте холодного вина... Впізнали? Ну справді, хто хоч раз у житті не заспівав під гітару рядок «Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна» з пісні «Вона»? Кость Москалець — автор слів і музики до пісні, яку співає вже не одне молоде покоління.

Кость Москалець народився 1963 року в сім'ї українського письменника. 1980 року закінчив школу. Після служби в армії працював у легендарному львівському театрі-студії «Не журись!», закінчив Літературний інститут ім. Горького в Москві.

З 1991 року Кость Москалець займається лише літературною творчістю. Про це чудово свідчить його доробок: «Думи» (1989), «Songe du vieil pelerin» (1994), «Рання осінь» (2000), «Нічні пастухи буття» (2001), «Символ троянди» (2001), «Досвід коронації» (2009), «Мисливці на снігу» (2011).

Крім поезії та прози Кость Москалець — уважний літературний критик. Він видав збірки літературної прози та есеїстики «Людина на крижині» (1999) та «Гра триває» (2006). Новіші критичні тексти кожен читач має змогу прочитати в блозі Москальця. А всі охочі до деталей особистого життя та секретів літературної робітні письменника можуть прочитати його щоденник «Келія Чайної Троянди» (2001).

Вже багато часу Кость Москалець майже ніколи не виїжджає зі своєї Келії Чайної Троянди. Він пише, читає, п'є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая. До цього видання увійшло все найкраще зі старого й нового прозового доробку письменника.

Усе, що виходить із-під пера Костянтина Москальця, - чи то вірші, чи проза, чи есеї та літературознавчі статті, - позначене печаттю справжнього таланту. Не стала винятком і "Келія Чайної Троянди", - твір, який, попри формальні ознаки щоденника, є високохудожнім текстом, гранично відвертим відбитком глибокого й інтенсивного внутрішнього життя, усвідомленням трагічності й - водночас - радости земного перебування Поета.

Дорога до Різдва у кожного своя, свій досвід прийняття Свята, розуміння Дива і пізнання Любови. Хтось приймає таємницю народження Божого Сина вже у дитинстві, а комусь вона відкривається набагато пізніше. Ми відчуваємо час свята, щороку чекаємо чуда і воно приходить до нас у зустрічах із рідними, у розмовах і тихій коляді, у несподіваних випробовуваннях і викликах, які стають стають свідченнями того, що Він народився тут і зараз.

Тарас Прохасько, Іван Андрусяк, Костянтин Москалець, Богдана Матіяш, Надійка Гербіш та інші сучасні українські письменники діляться з нами своїм досвідом пізнання Різдва Христа.

Запрошуємо вас у мандрівку Його дорогами.

Повна назва: Неймовірна різдвяна історія, без найменшого бре розказана відважним чортом Адиком, особистим охоронцем Святого Конана Ісаврійського

До нової книги відомого українського письменника Костянтина Москальця, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, увійшли найкращі твори з його поетичного доробку. З роками творчість Москальця не втрачає актуальності; автор порушує вічні теми любові і патріотизму, звертається до джерел християнських цінностей. Лірика Москальця давно стала улюбленою для мільйонів українців, досить згадати його пісні "Вона" ("Завтра прийде до кімнати..."), "Ти втретє цього літа зацвітеш..." або "Треба встати і вийти...". "Поезія Келії" Костянтина Москальця - чудова нагода для молодшого покоління пізнати творчість одного з найяскравіших представників покоління "вісімдесятників", творчість, залюблену в батьківщину і українську мову, вільну від вульгарності і цинізму, сповнену доброзичливим гумором та приязню до живих, мертвих і ще ненарожденних земляків.

В основі письма Костянтина Москальця лежать тонкий естетичний смак, добра обізнаність із працями з філософії, естетики, культурології, вміння вловлювати тенденції певних літературних явищ, аналітичне мислення. Москалець виявляє високу культуру рейепції, ту культуру, яку в просторі українського слова сповідували його улюблені поети та критики Микола Зеров і Василь Стус. Вагомість цієї есеїстики і літературної критики полягає у поверненні до прямого, безпосереднього бачення, яке пошановує самобутність, індивідуальність усього сущого та спонукає задуматися над універсальними законами світобудови, ведучи до поціновування кожної миті буття.

Нова книга статей та есеїв відомого поета і прозаїка Костянтина Москальця присвячена в основному поетам і поезії. У наші дні, коли навіть поезія сприймається бігло та похапцем, наче в ритмі попси, автор нагадує про іншу музику, про інший підхід — неквапливе і вдумливе прочитання-переживання поетичного тексту. Поезія для Москальця є дивом, і передовсім — таємницею, яка потребує не розгадки, а причетності. Як на полотні майстра, тут для есеїста немає нічого випадкового чи другорядного — однаково інтенсивні та важливі і смислові, і музичні відтінки твору. На сторінках книги не знайдете жодних ієрархій, однак незаперечними «екзистенційними орієнтирами» авторові стали Улюблені — Микола Зеров і Володимир Свідзінський. А також — Грицько Чубай, про надзвичайне раннє обдарування якого Москалець веде мову, не обминаючи гіркого збігу обставин і життєвих перипетій у сутінках застою, піднесення і сум'яття духу. Пронизливо і глибоко написано про поетів-сучасників Наталку Білоцерківець та Людмилу Таран, Володимира Кашку та Василя Герасим'юка, Ігоря Римарука та Івана Малковича. Зацікавлять читачів і роздуми над романом Марка Роберта Стеха «Голос» та книгою прози Миколи Рябчука.

Год издания: 1999
Аннотация:
До книжки увійшла вибрана філософська та літературна есеїстика Костянтина Москальця, одного з найяскравіших представників покоління «вісімдесятників», що здобув собі визнання як першорядний поет і прозаїк.* * *Костянтин Москалець народився 1963 року в місті Бахмачі на Чернігівщині в родині письменника Вілія Москальця. 1990 року заочно закінчив Літературний інститут у Москві. Як автор і виконавець власних пісень працював кілька років у львівському театрі-кабаре «Не журись!», побувавши з ним на ґастролях у більшості країн Європи. Лауреат фестивалю «Червона рута-89» у номінації «Авторська пісня». Особливої популярності набув його шляґер «Вона» — у виконанні Тараса Чубая та рок-групи «Плач Єремії». Від 1991 року Костянтин Москалець живе в селі Матіївка біля Бахмача, займаючись тільки літературною працею.Опублікував дві збірки поезій — «Думи» (1989) та «Songe du vieil pelerin» («Пісня старого пілігрима», 1994), повісті «Куди мені подітися?» (1990) та «Досвід коронації» (1994), низку оповідань, філософських та літературно-критичних нарисів. 1995 року за «Досвід коронації» отримав нагороду журналу «Сучасність», а ще через рік ця повість вийшла в США в англійському перекладі Асі Гумецької та Джесіки Тредвей («А Crowning Experience»). Москальцеві твори перекладалися також німецькою («Der Kirschbaum», 1998) та польською («Wiersze», 1995; «Miesiąc miłowania księżycem», 1997) мовами.

Костянтин Москалець як літературний критик пише нешаблонно, без усталених штампів і заяложених тверджень. Він уміє оприявнити перед читачем вразливість ліричного «я» Василя Герасим’юка, живу легенду «вісімдесятників» — Ігоря Римарука, постать інтелектуала й ерудита Олега Лишеги, поетичну філософію, плач і сповідь Григорія Чубая… Ці статті хочеться перечитувати знову й знову, відкриваючи щоразу нові грані у творчості знаних авторів, і водночас — дивуватися глибоким висновкам та естетиці слова Костянтина Москальця.

Есеї, вміщені у цій книжці, — про вміння жити тут-і-тепер, шукати, віднаходити й усвідомлювати себе, плекати власну неперервність і, попри плинність часу, цінувати кожну мить буття.

До вибраного Костянтина Москальця — одного з най­знаковіших українських поетів — увійшли вірші з попе­редніх збірок, а також нові поезії та найвідоміші з його пісень.

Книжка Костянтина Москальця, до якої увійшли прозові твори та щоденник "Келія Чайної Троянди", — насамперед про самість та особливу справжність, яку так легко втратити в сучасному світі. Це інтелектуальне й дуже особисте письмо, яке спонукає по-іншому відчути світ — із запахом дощу впереміш із тліном на фотографіях; зі смаком яблук, налитих світлом і соком; зі світлою і чистою, наче радість, черешнею; з глибинним самоусвідомленням, навіть якщо для цього необхідною умовою (а радше потребою) є самотність. Ця книжка — про творчу взаємодію людини з природою та водночас осмислення людської природи і про те, як важливо "проростати з себе, над собою, сміливо і безстрашно, і радісно летіти в найяснішу темряву, постійно збуваючись, безперервно стаючи собою…".