Любов Деркач — об авторе

Напевно перший раз я була впевнена, що точно знаю про яке місце іде мова і як виглядає. Такі знайомі назви, атмосфера. Парк КПІ, Труханів острів, набережна. Ностальгічно, з нотками суму.

Студентська буденність переплетена з міфологією, як частина цієї повсякденності. По типу, ми бачимо тільки сторону звичайного світу. Іншу частину ми не бачимо, бо не належимо до неї.

"Як і купальське багаття - ялинка в домі колись призначалась для того, щоб відлякувати створіння Наві. А тепер вони їх прикрашали пліч-о-пліч з людьми. Чим далі йдуть роки - тим сильніше світ схильний згладжувати кути. Те, що колись було чорно-білим, тепер видавалося відтінками сірого. Чимось цільним і об'єднаним."

Найцікавіше для мене все що пов'язане з українською міфологією. Бо сюжет мені не так вже і сподобався, наче не до…