Галина Пагутяк - циклы книг | Бумажные издания

Мама саме була у відрядженні, коли почались усі ті дива. Спершу з’явився хлопець, який перекидався лисом, а був Принцом. Тоді наш кіт Фелікс заговорив. Зрештою відьми і все товариство Книголюбів намагались викрасти книжку, яка виявилась чарівною. А далі… далі з'ясувалось, що це тільки початок пригод і що від мене залежить доля Королівства.

В окрузі старовинного галицького містечка Добромиль в часи середньовіччя у вдови, яку вважають відьмою,народжується син."Байстрюк!" - зневажливо називають хлопчика односельці поміж себе, однак насправді він є дхампіром (сином мертвого опиря і відьми), істотою іншої раси з особливими магічними властивостями. Саме йому протягом 800 років в різні історичні епохи доведеться стати для добромильської землі опікуном і захисником.

«Розмови про життя і мистецтво» — діалог відомих письменників на мистецькі, філософські та соціально-політичні теми. Це захоплююча бесіда про досвід і знання, які людина отримує в процесі творчого осмислення дійсності – у часі написання художнього твору. Книга писалася протягом 2014–2016 років, тому окрім бесід про літературу і творчість, у ній, наче в деннику, зафіксовано важливі події українського сьогодення.

Нікому не показуй цю книжку. І не розказуй, що читаєш її. Бо на неї і на тих, хто її читає, полюють крутиголовці. Так-так, і в Серединному світі, і, звісно ж, в Імперії. Чи, може, не на неї, а на іншу — з такою ж назвою?.. У будь-якому разі, будь обережний. І ще одне: кажуть, королева Олімпія скликає всіх книгонош до Королівства. Що б це могло означати?

Українська письменниця потрапляє перед Новим роком у Стамбул, у якому п’ять днів поспіль ідуть такі холодні дощі, що мерзнуть не лише руки, а й душа. І в цьому суцільному тумані з дощем і вітром всі її рани раптом почали кривавити. Стамбул змусив авторку задуматися над межовими ситуаціями власного життя і боротися з чорною тінню смерті, яка нависла над нею і її рідною Україною.

Галина Пагутяк — яскрава письменниця нової літературної генерації, безсумнівний майстер сучасної української прози. За глибиною відтворення людських почуттів та національної автентичності її без ваган^ ня можна назвати спадкоємицею Ольга Кобилянської. І це про Галину Пагутяк, письменницю таємничу й загадкову, співають у відомій пісні «Вона». Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до «вигаданого світу», потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі, тому багато її творів сповнені тугою за Садом. Уперше вибрані твори письменниці «Захід сонця в Урожі» вийшли у світ 2003 р. і давно вже стали раритетом, тому й назріло доповнене перевидання книги.

«FEST ПРОЗА» — це нова серія найцікавіших творів як українських, так і зарубіжних авторів. Це проза, яка вже викликала значний резонанс, і проза, ще не відома широкому колу читачів.

Події в новому романі Галини Пагутяк «Писар Східних Воріт Притулку» розгортаються в особливому місці — місці, якого немає на жодній карті, але яке легко знаходять ті, що його потребують.

Дія роману, в якому переплітаються фантастика, елементи містики, глибокий психоаналіз, побудована на відвічних людських цінностях.

Екзотика роману не тільки в географічних особливостях: важко сказати, у яку епоху відбуваються події — в минулому, в теперішньому чи в майбутньому. Можливо, це тільки чийсь сон…

Історія про зворушливу дружбу хлопчика на прізвисько Лялечка і лиса-художника Мацька зоставить байдужою хіба геть черству людину. Це ж бо історія зародження справжніх, щонайсвітліших людських почуттів, і вона стократно цікавіша ще й тому, що оповів її справжній майстер слова — знаменита львівська письменниця Галина Пагутяк.

До книги вибраного ввійшли знакові твори лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк – романи та повісті, зокрема «Захід сонця в Урожі», «Кіт з потонулого будинку», «Записки Білого Пташка», «Книга снів і пробуджень» та інші, які по праву складають золотий фонд української прози, створеної поколінням вісімдесятників. Відкриває книгу відома Галинина «Автобіографія без дат і майже без фактів».

Чому звірі покидають людей і відпливають на чарівному кораблі? Адже наша Земля така велика... Одна з найталановитіших сучасних українських письменниць Галина Пагутяк намагається зупинити їх у казковій пригодницькій повісті. Цю книгу можуть читати і дорослі, і діти. Можна спробувати її прочитати також звірятам.

"Галина Пагутяк ввійшла в літературу зовсім тими дверима, якими входили всі інші українські письменники радянського часу. Вона ввійшла, не постукавши і не попросивши дозволу ввійти, вона влетіла через димар і змусила рахуватися з нею. Їй вдалося обійтися без творів, яких вимагала епоха, а разом з тим подарувати твори, який вимагала душа", — так писав про неї Юрій Винничук.

Знана й самобутня українська письменниця, безсумнівний майстер сучасної української прози, Галина Пагутяк приходить до свого читача з несподіваними творами східної тематики, у яких глибоко і талановито відтворює світ давніх шумерів та найтонші відчуття людської душі й естетику країни Вранішнього сонця. Вибрані твори Галини Пагутяк «Захід сонця в Урожі» відзначено австралійською літературною премією «Айстра» як найкраще авторське видання в Україні 2007 року.

Одна з найяскравіших українських письменниць сучасності Галина Пагутяк проникливо пише в новелах та есеях про людську самотність та беззахисніть у світі новітніх варварів, про душу дитини і метелика, Григорія Сковороду в снігах і Імануїла Канта під небом Кеніґсберґа, рідний Уріж і древній Львів та багато інших речей. У своїх творах, в декількох рядках, в одному абзаці, вона створює надзвичайної сили й яскравості образи.

У виданні якнайповніше представлена мала проза та вибрана есеїстика письменниці за увесь період її творчості.

Нова книга сучасної української письменниці Галини ГІагутяк "Записки Білого Пташка" цікава сюжетами, елементами фантастики й містики, що природно поєднуються з реаліями сьогочасності. У пропонованих творах авторка, уникаючи традиційних форм роману та повісті, по-своєму відстоює те найголовніше, що робить людину людиною: гідність і милосердя. Такі моральні поняття — стержневі навіть у химерному романі "Смітник Господа Нашого". У повісті "Записки Білого Пташка" читач віднайде своєрідне трактування одвічної метафори Вавилонської вежі, а маленький роман "Радісна пустеля" схвилює сповіддю того, хто обрав самотність, пройшовши через пекло й чистилища кінця другого тисячоліття.
==================================================
Предлагаемая книга интересна сюжетами, элементами фантастики и мистики, которая естественно сочетается с реалиями сегодняшними. В произведениях автор, избегая традиционных форм романа и повести, по-своему отстаивает то главное, что делает человека человеком: достоинство и милосердие. Такие моральные понятия - основное даже в причудливом романе "Смітник Господа Нашого".
В повести "Записки Білого Пташка" читатель найдет своеобразную трактовку метафоры Вавилонской башни, а маленький роман "Радісна пустеля" взволнует исповедью того, кто избрал одиночество, пройдя через ад и чистилища конца второго тысячелетия.

Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно?
Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей: Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця ― тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився цього робити. Втім, два романи-утопії Галини Пагутяк можна просто читати й так, адже ми всі вміємо читати, хіба ні?


Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку

У подорожніх нотатках «Сентиментальні мандрівки Галичиною» лауреата Шевченківської премії 2010 р. Галини Пагутяк більше емоцій, ніж інформації. Можливо, не всім сподобається, як вона описала їхню малу батьківщину, але це те, що побачили її очі й відчуло серце за короткі відвідини.
Треба подорожувати, вважає письменниця, куди маєш змогу, чи коли щось здригається в тобі від однієї назви міста, ріки чи села. Ану ж між вами існує якийсь глибинний зв’язок? Для цього не потрібно багато грошей і часу, зате ти змінюєш себе і приносиш частку себе в інший світ, бо приходиш зі своєю місією – зустрічаючись з людьми, розповідаєш про свій світ, а потім розповідаєш про їхній, коли повертаєшся. Самбір, Бібрка, Броди, Мостиська, Добромиль, Нагуєвичі, Белз, Щирець, Підбуж, Уріж, Судова Вишня, Журавно, Рава-Руська… Ейфелеву вежу і міст закоханих у Венеції завжди знайдеться кому описати, але краще подивитися на ці занепалі й спустошені міста і села Східної Галичини як на своє, рідне, без ностальгії й зневаги…

Іноді нам здається, що всі люди однакові, сірі й нецікаві. Але так не буває, бо кожна нова думка змінює світ. Треба просто виокремити її, належно пошанувати, бо що.ю як не наші думки, робить нас єдиними і неповторними.

‘Якась чума увійшла в Кенігсберг, і її легко було розпізнати. Де чума – там смерть. Але сьогодні ця краля посміхається з глянцевих палітурок у цілому світі, що зісковзує в пекло. Зло стало глобальним. А оскільки письменники віддаються словесній розпусті, Кенігсберг і Дрезден будуть знову й знову гинути. І коли музиканти, і філософи, і художники… Вони не розуміють, що людей слід готувати до пекла заздалегідь. Тоді, можливо, хтось і врятується. Кенігсбергу моєї душі, ти знаєш про що я…’

Роман про карпатських опирів Дія роману відувається наприкінці ХІХ століття в прикарпатському селі Уріж. Таємничі персонажі роману - опирі - живі люди, а не покійники. Вони становлять замкнуту і нечисленну громаду селища Винники. УРіж та Винники роздіяє Границя, де в давнину був цвинтар. На Границі трапляються загадкові смерті, скоєння яких приписують опиряс. Найчастіше смерть заподіюється людям, що опиняються у цій небезпечній зоні вночі. Іноді вночі, йдучи селом, чоловік зустрічає людей, вітається з ними, але вони не відповідають. Це означає, що він зустрівся з небіжчиками, які не мають говорити з живими людьми. Усі смерті пов'язані з…

Перший в українській літературі підлітковий роман про УПА, написаний на основі реальних подій одною з найзнаковіших українських письменниць Галиною Пагутяк.

Осінь 1946 року. Село Залокоть у Карпатах, де живе 14-річний підліток Ілько, зв’язковий УПА. У нього дві мрії: вбити енкаведиста-нелюда майора Жбанова і побачити найбільший діамант «око світу», схований на горі Берді, про який написано у старій книжці. Кожен день для цього сільського хлопця — квест, у якому він повинен зробити правильний вибір: життя або смерть, свобода або неволя, людяність чи байдужість, компроміс чи принциповість. І в цій школі життя, у цій безнадійній боротьбі з московським окупантом він чинить так, як підказує йому серце, і саме тому він насамперед герой, а не жертва.

"На світі є дуже мало речей, яких неможливо уникнути. Наприклад, смерті чи беззахисності. Смерть можна полегшити надією на інше життя, беззахисність - надією на захист. Але у вічності ми беззахисні і смертні". Ці слова Галини Пагутяк можуть бути лейтмотивом до всієї книжки "Небесна кравчиня", хоча кожен її твір має власний ключ до прочитання. До "Книги беззахисності" з майбутнього десятикнижжя письменниці ввійшли повісті "Соловейко", "Гірчичне зерно" та "Небесна кравчиня", романи "Смітник Господа нашого" і "Біографія Леонтовича". Ця книга відображає важкий шлях і вперту боротьбу беззахисної людської душі у нашому жорстокому світі.