Цитаты из книг — Николай Винграновский

Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш - Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, На літо старша, ти ідеш, Й тече твій погляд темно-синій, Як вітер в затінку небес. І час твій берег ще не миє, І твої губи ще уста… Дорога давня молодіє, Де б твій веселий крок не став. Ти…

…У чорної райдуги біле тіло І чорні очі, як сто криниць. У чорної райдуги небо згоріло, І райдуга впала на землю ниць. У чорної райдуги в пальцях вітер І кров голуба — в крові небо сія. І телефон біля ліжка, і квіти. Квіти мої, і за квітами — я.

Як міниться усе! і дурень той, хто зміни Незмінно заміня вчорашнім днем без змін. Народ в путі. Та він тавра не зніме Із тих, хто за народ являв себе взамін І, відрізаючи живі шматки з народу, Пророкував народові майбуть. Та брів народ. Де бродом, де без броду, Без нас, нетяг, тягнувсь з не бути в буть.

Далекими світами Вночі і по ночах Горбатими морями Летів додому птах. Його мала голівка Боялась над крилом — Та зацвітала гілка Блакитно-білим сном. І птах сказав до себе, До вітру на крилі: Нам лиш літати небом, А жити на землі.

*** Ні! Цей народ із крові і землі Я не віддам нікому і нізащо! Він мій, він я, він – світ в моїм чолі, Тому життя його і ймення не пропащі. Ви чуєте? Це мій народ – як сіль, Як хрест і плоть мого життя і віку, І тому доля моя, щастя, біль Йому належать звіку і довіку! У битві доль, політик і систем Мої набої – у його…

Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я — Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то ніч моя, Що то ти є ти, а то я. Де рука твоя, де рука моя — Не живе там ніч золота. Коло кола ти, коло кола я, Заліта душа за літа…

Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш ти Мій…

На маленькій планеті у великому лузі Сходить вечір на синьє, на сизе й сумне. На шовковому вальсі, на блакитному лузі Як давно і недавно ти любила мене. Як раптово в хвилини блакитношовкові, - Іще рух! іще крок! іще подих грози! - Зацвіли твої пальці першим цвітом любові, Зацвіли твої очі першим цвітом сльози...…

Блакитно на душі… забув, коли мовчав… Вже гасли пальці, билася дорога, А тут тобі і нате: молочай При березі, в камінні, на порогах… Кричало серце літака за ним! А там, внизу, вода свій берег мила, І весни починалися із зим, І ти неподалеченьку ходила. Де не повернешся — кругом у світі ти… Душі світання, сутінку печалі,…

Ти — вся любов. Ти — чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні барви грають… У мене сльози розцвітають, Цвітуть думками на чолі. В будинок твій я входжу, наче в сад, І для тривог моїх, турбот моїх. досад Мені дарує він красу землі і неба. Я…