Новинки Веры Агеевой

Гуляючи Києвом, легко впізнати численні локації, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Десь змінилися номери помешкань, по-новому пофарбовані фасади, іноді інші назви вулиць, але якщо придивитися, то можна уявити, як у «Льоху мистецтв» на Городецького сиділи за одним столом Тичина й Курбас, трохи далі, в кабінеті Підмогильного, збирався чи не весь мистецький Київ, а в підвалі готелю «Континенталь» зустрічалися за кавою непримиренні аспанфути, символісти й спіралісти. Вечірнім Хрещатиком гуляли справжні «марсіани», і в Георгіївському провулку шукала нових обріїв таємнича мистецька теософська дев’ятка. Книжка Віри Агеєвої — це…

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша. Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність. У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра…

Дванадцять історій про життя та творчість Марко Вовчок, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Наталі Кобринської, Людмили Старицької, Ірини Вільде, Софії Яблонської та ще кількох інших, не менш знакових авторок, які активно порушували питання про статус і права жінки у своїх творах.

Перед вами книжка про справжніх бунтарок — українських письменниць другої половини ХІХ та початку ХХ століття, які знаходять свої голоси у літературі й публіцистиці та починають відстоювати власний простір — як приватний, так і публічний.

«Інша оптика: ґендерні виклики сучасності» – це унікальне поєднання текстів. Перед вами спроба означити та проаналізувати тенденції, закономірності та загрози у «війні статей». Це актуальні наукові розвідки, які досліджують категорію ґендеру в межах літературознавства, соціології та політології, шукаючи нову мову та цінності, що зможуть відповідати на виклики сучасного культурного простору.

Крім того, це спроба торкнутися інтимного: у збірці ви знайдете спогади знакових культурних діячів та діячок, які мали щастя знати одну із найважливіших постатей нашої гуманітаристики, засновницю ґендерних студій в Україні – Соломію Павличко

Книжка розрахована на науковців, студентів та всіх, хто цікавиться ґендерними студіями.

Ця книжка — спроба розглянути найцікавіші тенденції й повороти, зміни і зміщення, розломи і зсуви у складному й контроверсійному українському літературному розвитку ХХ–ХХІ століть. Велику увагу відведено автобіографічному дискурсу. Видатний письменник завжди цікавий читачеві не лише своїми текстами, а й біографією, тими аспектами особистого досвіду, які наснажують художній твір, так чи так відбиваються у сюжетах, психології персонажів, навіть в обмовках, шифрах, грі приховування / (напів)відкривання. Мозаїка стилів, шукань, художніх прямувань, творчих біографій розгортається у зверненні до текстів Олександра Довженка, Миколи Бажана, Майка Йогансена, Юрія Косача, Оксани Забужко, Сергія Жадана. Попри те, що саме міжґенераційні конфлікти й рухають мистецький розвиток, бунтівливі діти все ж багато чим завдячують своїм «літературним батькам». Бо від традиції конче треба втікати, але ніколи не можна втекти.

У науково-популярному виданні простежується історія шляхетського роду Рильських, розглядається художня еволюція від символізму до неокласицизму цього самобутнього лірика, аналізується вплив сталінського соцреалізму на поетичну творчість письменника.
Книга складається з восьми розділів, що мають назву: «Між Бодлером і Гомером: визначення естетичних орієнтирів», «Символізм десятих років: криза релігійної свідомості, гріховність краси і «святиня мовчання», «Неокласична рівновага», «ArsPoetica», «Співіснування з соцреалізмом» та ін.
Віра Агеєва, досліджуючи багатогранну поетичну спадщину Максима Рильського 20-х, 30-х, 40-х років минулого століття, приходить до парадоксального висновку: поет у ці періоди життя прагнув постійно усамітнитися, сховатися від соціальних катаклізмів, суспільних збурень, що зруйнували російську імперію, а з нею віковічні сподівання українського народу на державну самостійність. Як пише науковець в одному з розділів книги: «Мистецтво й доблесть на полі бою для Рильського непоєднувані. Поезія не може творитися «під жорстокий барабан» казарменого регламенту, поет не повинен бути учасником життєвих перегонів».
Мабуть тому Рильський в умах прийдешніх поколінь сприймається здебільшого не як трибун чи глашатай «революційних перетворень», а скоріше тонким і вразливим ліриком, для якого існують зовсім інші цінності й уподобання у повсякденному житті. Його талант був високо поцінований одним з найталановитіших поетів минулого століття Євгеном Маланюком, якого Віра Агеєва неодноразово згадує у книзі. Саме Євген Маланюк, попри ідейні розходження з Максимом Рильським, визнавав його творчі здобутки, називаючи останнього «архіймайстром нашої поезії, великим сеніором нашої мистецької культури».

Наскрізний сюжет цієї книжки – тривалий і складний, крізь усе ХХ століття, процес модернізації українського письменства. Авторку цікавлять і найрепрезентативніші постаті цього процесу, і гострі конфлікти батьків та дітей, усі ті естетичні революції, навіть скандали, без яких мистецтво попросту не може розвиватися. Творчість Лесі Українки, Максима Рильського, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Оксани Забужко, Тараса Прохаська розглядається переважно із застосуванням психоаналітичних та ґендерних підходів.

У книзі розглянуто процеси модернізації української літератури ХХ століття в контексті феміністичної й ґендерної проблематики. Акцентується криза патріархальних цінностей у модерній культурі, конфлікт традиційних і нових трактувань фемінності й маскулінності. Специфіка жіночого письма пов’язується з репрезентацією жінки в публічному просторі, розкриттям тілесного досвіду.

Пережив совсем недавно наш fin de siecle и обращаясь к опыту модернизма рубежа XIX-XX вв., мы видим немало сходств, совпадений, удивительных ассоциаций и переплетений. Одним из явлений, которые определили сущность европейского модернизма конца