Рецензии на книги — Василь Стефаник

Спойлеры Йдеться про еміграцію галицького селянства на Американський континент, у чому письменник вбачав трагедію народу. Коли такі талановиті і працьовиті люди покидають свій край, свою землю, то це трагедія цілого народу. Однак при всій трагедії твору, герої виявляють багатство і твердість душі, котрі вселяють віру у невмирущість людини праці. Образ “камінного хреста” у новелі стає символом того страшного тягару, який несло на своїх плечах селянство. "Камінний хрест" – узагальнення багатьох життєвих спостережень, це образ – тип, у якому втілені риси й переживання багатьох емігрантів. Картина, коли Іван, запрягшись разом із конем, тягне навантажений віз, перетворюється на символ каторжної праці бідноти у буржуазному суспільстві. Образ Івана Дідуха доповнюється в оповіданні образами…

В этих новеллах - какая-то смесь бытового повседневного страха и ужаса за гранью реальности. Вот старуха, которую оставили родственники без попечения - ситуация даже слишком реалистичная, встречающаяся сплошь и рядом в нашей современной действительности. Только чудится этой старухе, что никто её не покинул, что есть в хате кувшин воды и кусок хлеба, оставленный родными. А дальше эти странные видения принимают всё более причудливую и жуткую форму...

Страшно и то, с каким спокойствием описаны эти случаи. Отец после смерти жены повёл детей на реку топиться, потому что есть было нечего... И такое существует: кто-то спивается, теряя человеческий облик, кто-то от голода доходит до безумия, кто-то тянется к своей вере, бессмысленной, почти языческой, состоящей из символов и идолов, запретов и…

Новелла про то, как люди эмигрировали из Украины в Америку, про их тяжёлые переживания от переезда и их положение.

Совсем маленькое произведение, а читается тяжело. Язык новеллы - непонятен. Если читать сам рассказ нужно со словарём диалектизмов, то там где прямая речь - просто впадаешь в ужас. Слова непонятные, неосмысленные, несвязные.

Я лично не увидела кульминации или развязки "острого" сюжета. Подом я решила, что это были танцы. Так же, как и в "Тенях забытых предков", танец здесь совсем не является воплощение радости и счастье. Под ним скрывается большая моральная боль главного персонажа.

Если бы новелла не была основана на реальных событиях, мне бы понравилось больше.

История о мужчине и его семье. О проблеме иммиграции из Украины в Канаду, и о том как отец думая о будущем поколении не хотел, чтобы его сыны орали тот горб как он.

Очень сложная как в понимании, так и чтении книга. Тот кто читает на украинском меня поймет, этот слог автора настолько сложный, непонятный и давящий, что приходиться читать вслух ради одного общего понимания истории. Персонажи не показались очень плоскими, но и живыми не являются. Эмоций совершенно никаких не вызвало, и хотелось быстрее перелистнуть страницу, чтобы закрыть книгу. Могу сказать, что это произведение очень актуальное, особенно в современном времени, только вот украинцы уже едут не в Канаду, а в другие страны. Соглашусь, что идея не новая и простая, но она настолько попадает в действительность данного времени,…

У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася.

Це не спойлер. Саме так починає Василь Стефаник свою новелу. У цьому невеличкому творі порушуються серйозні проблеми: чи варто жити, якщо не маєш всього необхідного для істування; чи вірно поступає батько, позбавляючи дитину страждань, які вона, на його думку, відчуває, через смерть; чи має взагалі людина право вирішувати долю іншої, навіть зовсім маленької людини? Наскільки цінне життя, якщо воно приносить тільки страждання? І як зрозуміти, чи все ти зробив правильно? И чи не є вказівкою на те, що ти зробив помилку, почуття провини?

Спойлеры Стефаник створив, мабуть, найтрагічнішу новелу у світі. Саме ця новела найбільш яскраво, як на мене, показує життя селянського народу. "Новина" починається незвично: з розв'язки, а далі йде уже послідовний виклад всієї ситуації і подій. В маленькому селі, де всі один одного знають, стається нечуване: батько топить свою дитину, був би втопив другу, проте та відпросилася. Здається б, відразу аналізуємо ситуацію так, що батько винуватий, свідомо піти на дітовбивство! Та треба заглянути глибше в їхнє життя і розібратися. Чоловік з дітками бідував відколи померла їхня мати. Жили вони в страшній скруті. Стільки батько не працював, а прогодувати дитинчат не було як... Він навіть винив жінку за те, що вона наплодила дітей і залишила йому. Гриць страшно себе карав за те, але не міг…

Спойлеры Ця маленька новела пронизана певною містикою: серед басарабів часто трапляються самогубства. Молоді, успішні, багаті обривають самогубством своє ще не прожите життя. Чому? Люди кажуть, що цей народ так платить за гріхи своїх предків. Розповідь починається зі невдалої спроби вішатися головного героя Томи Басараба. Вже ввечері після нещасного випадку, чоловік розповідає про думки, які не дають йому спокійно жити, переслідуючи його всюди, майже кожну мить. І ніде не сховатися від того страху і залежності перед цією страшною силою:

Як вони обсядуть, то вони не пустять мене кроком від такого місця, де вони гадають мене прив’язати. Якби ви знали, якби ви знали! Вони мене так зв’яжуть, що на світі таких ланців нема, аби так глибоко заходили всередину. Та й чую, як дзоркотять коло…

Спойлеры Дуже яскравою новелою Стефаника є "Діточа пригода", де крізь призму дитячого сприйняття, зображується, смерть війна і жах. Війна страшним обрамленням обступає ситуацію смерті, ситуацію пригод, ситуацію маленьких головних героїв, які ще зовсім не усвідомлюють того, в який час вони живуть, не усвідомлюють яка небезпека загрожує їм самим і який жах стається на їхніх очах: їхня стражденна, сильна мати помирає у них на руках, роблячи так, щоби діти не боялися і йшли рятуватись з матір'ю чи без неї... . Дивно скільки встигаєюпоказати й сказати автор в такій малесенькій новелці і стільки думок переповнює читачів, котрі вдумливо читають твір. Стільки жаху, стільки любові, стільки безпосереднього, безстрашного дитячого сприймання, що ставиться до всього того, не інакше, як до пригоди...…

Очень тяжелая новелла. Тяжелая прежде всего морально, но и также тяжелая по восприятию, так как написана она сложным украинским языком переполненным диалектами. Но даже то, что новеллу на три листа из-за этих диалектов я читала почти сорок минут, не оттолкнуло меня от нее. В новелле идет речь о том как семья из села эмигрирует в Канаду из-за тяжелей жизни на своей родине. Им невероятно тяжело расставаться со своей родной землей, односельчанами, бросить все и перехать не то что в другую страну, а на другой континент! Больше всего из этой семьи страдает отец семейства - Иван Дидух. Ведь он собственными руками заработал деньги на свою землю, и потом также сам ее обрабатывал, он любил ее. А когда пришло время оставить все нажитое, заработанное, то это оказалось очень сложно для него... Он…

Глибоким патріотизмом наповнений цей твір. Любов до своєї землі, не дивлячись ні на які життєві труднощі понад усе. У важкий час війни люди все рівно вертаються до рідного клаптика землі, без якого просто неможливе їхнє життя. Земля - то є найцінніше, що має людина, тому якщо і гинути, то на своїй землі.

Автор звертається по суті до свого письменницького таланту, бажає мові бути точною красивою і проникливою... Багато прекрасних, істинно українських епітетів, метафор вжито у тексті цього звертання. І може дійсно поет бачив в цьому свої професійні амбції, але, як на мене тут трошки більше: щире звертання до свого таланту, прагнення до вдосконалення своєї писемної мови і головне - щира любов до українського слова. Висвітлено такий особистий, гарний діалог Стефаника з мовою, що читач мимовільно (проникаючись наявними мовними засобами) теж відчуває ту любов до української, ту любов, яку автор і хотів донести і показати цим твором і саме ту мелодійність і звучність, про яку багато хто каже. Дуже сподобалось! Таке собі мелодійне патріотичне поєднання )

Короткий рассказ о крестьянской украинской семье, которая готовится к эмиграции в Канаду. Простые, от работы состарившиеся раньше времени люди. Все силы отдавшие родной земле. И вот, они сидят за столом, отправляя семью в последний путь, на другой континент, зная, что уже не увидятся. Поэтому и пропитано произведение тяжкой и отчаянной грустью. Ощущение собственных похорон - эти проводы. А танцы - апогей. Сердце наполняется тоской, ещё и потому, что моя семья не понаслышке с этим знакома. И во время чтения глаза были на мокром месте. (Цитаты приведу в переводе на русский).

– Возьмите топор и всадите мне в самую печенку, может, желчь лопнет, а то нет моих сил выдержать! Люди добрые! Такая тоска, такая скорбь, сам не знаю, что с собой делать!

Вот она - душа земледельца Ивана, как на…

Очень мрачные рассказы. При всей моей любви к украинской литературе и особенно гуцульской теме, я не смогла дочитать книгу до конца. Прочла до середины и чувствую, больше пока не могу. Каждый рассказ о чем-то трагичном и печальном, это очень давит на психику. Но эта книга в моей домашней библиотеке, поэтому вполне возможно, что когда-нибудь я ее всё-таки дочитаю.

Спойлеры В новелі “Кленові листки” показані великі страждання дітей бідноти і глибока батьківська любов, поєднана з трагічними переживаннями за їхню майбутню гірку долю. Новела нагадує психологічну драму, в якій мало дії, а вся увага зосереджена на відтворенні внутрішніх переживань героїв. Страшне лихо спіткало головного героя: саме у жнива тяжко захворіла після пологів його дружина – мати цілої купи дрібних дітей. Перед смертю, заколисуючи немовля, вона співає пісню про кленові листки. Народнопоетичний образ кленових листочків, що котяться самотньо по полю, - це символ важкого сирітського життя. В устах матері ця пісня звучить як пророкування наймитської долі її дітей. Ще одна новела до морозу по шкірі.

Василь Стефаник узяв виключну ситуацію: у жнива жінка заробітчанина Івана народила…

Новела "Синя книжечка" - суцільний монолог Антона, що переривається короткими репліками автора, які вказують на поведінку героя, підкреслюють його характерні рухи, жести. В мові Антона багато окличних інтонацій, уривчастих незакінчених речень. В новелах "Осінь", "Шкода", "Катруся", "Новина" показана жахлива бідність галицького селянства, на ґрунті якої послаблюються родинні почуття, виникають різні трагічні конфлікти. Письменник не описує докладно і всебічно важке становище селян, а бере тільки кілька таких моментів, які найкраще свідчать про те, що селянська родина знаходиться на грані повного розорення.

Страшна розповіть про старого немічного діда, що залишився сам-один, чиї діти загинули на фронті... Головного героя показано надзвичайно мудрим, з безцінним життєвим досвідом, проте, доживши до старості, він нікому не треба, окрім поодиноких друзів, які час від часу відвідуватимуть старенького. Дід Гриць звинувачує себе в тому, що втратив своїх дітей - він сам хотів, щоби вони йшли воювати. А тепер залишився один і один помирає... Описано одиноку і від того страшну старість... Жах старого дідуся і жаль помилок свого життя проймають мою душу своєю реальністю... Найстрашніше - зустрічати старість одиноко.

Читаючи твір «Новина» авторства В. Стефаника в першу чергу з самого дна глибини людської душі зринає вир емоцій: страху, болю, нерозуміння, суму… Але аналізуючи новелу варто позбавитися від цих емоцій. Варто закрити їх, щоб зрозуміти весь глибинний сенс твору.

І все ж Стефавник дає можливість зрозуміти «злочинця». Тут зринає тема кари і вини, тема батьківства та тема батьківської самопожертви. Герой новели не відмовляється від вини, не виправдовує, а сам чесно йде шукати своєї кари, кари людської, але в повному сенсі він певен, що вчинив вірно і не міг інакше.

І тут проблема не інтимна, не родинна, а соціальна. Та проблема, яка змушує людину заради благих намірів, заради кращого вчиняти жорстокі, хай навіть варварські вчинки. Це проблема соціальна. Коли голод та бідність штовхають людину…

Ітак. Я побачив перед собою новелу, повну справжнього селянського говора (за що я красно дякую Стефанику). Проте не лишень цим може похизуватися даний твір, але й прекрасно ілюстрованим історичним фактом – еміграцією українців. МИ бачимо тугу людини, хай і не за панськими умовами життя, звісно, ні, але за своєю Батьківщиною, яка уособлюється в односельчанах. Ріки сльоз – це ріки гіркого прощання. Сім’я Дідуха – мільйони сімей українських селян. Вони не знали іноземних мов, не вміли писати і читати, але вони шукали кращої долі, а знаходили часто-густо свою смерть… Хрест – це кам’яна пам’ять.

Проте мені не вистачило сюжету, не вистачило завершення, надто розповідь була вигладжена, надто вона кидалася з крайності у крайність, надто сильно сюжетні дороги мінялися і йшли в різні боки. Я…

Дуже важко йде мені Стефаник. Стільки захопливої критики, стільки позитивних відгуків про його творчість. А мене не пройняло, за винятком кількох новел. Тяжко в його творчості для мене все: починаючи мовою закінчуючи сюжетами на манерою письма. Напевне, треба більше знати про середовище та суспільство, яке він описує в своїх творах, що краще зрозуміти його нелегку творчість.

Эта новелла очень маленькая , думаю каждому полезно будет её прочесть , это займет минутки 3-5. Я читала , и грусть накапливалась у меня на душе. Да я осуждаю главного героя. Он мне к ужасу противен , произведение маленькое , как можно было так поступить с своими дочерьми ? Я не понимаю , ну да, нету еды, нету денег , НО у тебя есть те кто нуждаются в тебе. Та привязанность к тебе , та искренность детских глаз , ведь малышка и не предполагала что приближается к смерти сидя у папы на руках, она наверное думала что папа ведет их гулять . А вторая девочка Гандзуня , как же это повлияет на её психику.

Был выход , был. Он всегда есть. Только некоторые это не видят как не видел главный герой. Он мог устроится на работу, нету работы - пойти в лес (грибы, ягоды)все это было. Дети ведь не…