Татьяна Пьянкова — библиография

Навесні 1933-го голод у Мачухах досягає апофеозу. Перше канібальство, самосуди, психічні розлади на фоні недоїдання. Село деградує. Люди, доведені до відчаю, втрачають людську подобу, вони готові їсти все, аби вижити. І ось дві не знайомі між собою жінки, дві жертви свого часу, дві протилежні сторони великої темряви, що ім’я їй голод, опиняються на відстані простягнутої руки… Молоденька Явдоха, зрячість на рівні безуму, — і Соломія, свята сліпота. Одну голод убиває — іншу рятує. Одній обіцяє вічну темряву — іншій дає надію на щасливе відродження. І вони ще не знають, що йдуть одна одній назустріч. Ідуть, аби нарешті обійнятися і…

Перед самим Великоднем на полі трагічно гине вагітна Гапія, залишаючи після себе велику таємницю свого серця. Її убита горем мати Юстина робить дві ляльки для залицяльників доньки, щоб покарати одного з них – того, котрий Гапію занапастив. Ніхто, крім недоріки-Якова, не знає, що через дивні дарунки життя обох братів починають летіти шкереберть. Одного дня в дім Якова потрапляє дружина Петра, Оксана, і розповідає підслухану правду про те, як завинили перед Гапією її чоловік Петро та його брат Михайло. І тоді Яків викрадає одну із заклятих ляльок і наважується на непросту розмову з Юстиною. Усього сорок днів прокляття має силу, бо лише сорок…

Іноді ми не бачимо того, що бачать інші. Іноді ми не знаємо ні себе, ні природу речей, котрі нас оточують. Іноді ми не усвідомлюємо, в якій реальності живе наш розум. Ексцентричному НЕДОподружжю, здається, дуже пощастило - їм допомагає навчитися бачити, чути і відчувати одна дуже розумна істота. Ось тільки, звідки вона приходить і куди зникає? А може, вона - зовсім і не вона...