Око прірви
Валерий Шевчук
Лучшая рецензия на книгу
24 мая 2016 г. 13:18
650
4.5
Я взагалі не дуже добре ставлюсь до української літератури, як сучасної, так і класичної. Вона мені видається скупою на теми, на реальні психологічні переживання, на новаторство. Але при цьому я час від часу переглядаю старі видання в бібліотеці, читаю анотації і натрапляю на дійсно цікаві видання. Одним з таких є "Око прірви" Валерія Шевчука.
До цієї книги я вважав, що містика у літературі України закінчилась на творчості Миколи Гоголя. Та виявляється це зовсім не так. Роман Валерій Шевчука не фентезійний, тут немає фантастичних створінь чи потойбічних істот, тут є люди, які творять дивні і водночас страшні речі. Через це книга сприймається дещо важкувато психологічно, але це, як не дивно, заворожує. Письменник відкриває прірву людської душі, а будь-яка прірва має властивість…
Форма: роман
Дата написания: 1993
Язык: Украинский
Рецензии
Всего 324 мая 2016 г. 13:18
650
4.5
Я взагалі не дуже добре ставлюсь до української літератури, як сучасної, так і класичної. Вона мені видається скупою на теми, на реальні психологічні переживання, на новаторство. Але при цьому я час від часу переглядаю старі видання в бібліотеці, читаю анотації і натрапляю на дійсно цікаві видання. Одним з таких є "Око прірви" Валерія Шевчука.
До цієї книги я вважав, що містика у літературі України закінчилась на творчості Миколи Гоголя. Та виявляється це зовсім не так. Роман Валерій Шевчука не фентезійний, тут немає фантастичних створінь чи потойбічних істот, тут є люди, які творять дивні і водночас страшні речі. Через це книга сприймається дещо важкувато психологічно, але це, як не дивно, заворожує. Письменник відкриває прірву людської душі, а будь-яка прірва має властивість…
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
9 июня 2015 г. 00:19
813
4.5
Парадокс. Действие происходит в XVI веке, герои - всё больше монахи, святые да убогие, да и вопросы веры сегодня мало кого волнуют, даже, наоборот, отталкивают. Но при этом книга получилась более чем современная и не только потому, что не хватило стилизации. За проблемами веры и её соответствия канону очень легко увидеть терпимость и нетерпимость к ближнему, желание поверить в чудо или проверить его и, конечно, вечное "тварь я дрожащая или право имею". Вот уж правда, время идёт, декорации меняются, человек остаётся. Капелька гуманизма и щепотка толерантности мало что изменили.
Дивные вести доносятся с Полесья - появился среди болот Никита-столпник, который не ест, не пьёт, а только знай творит молитвы да чудеса. Направляются к Никите больные да убогие со всех концов Великого княжества, а…
