Людина

Ольга Кобылянская, будучи дочерью в многодетной семье, в которой в преоритете были сыновья, знала по себе, как это иметь таланты и амбиции, но не находить опоры. Поэтому во многих ее произведениях поднята тема феминизма.

В повести “Человек” писатель доносит свою жизненную позицию: она хочет, чтоб общество реформировалось, развивалось и приняло женщину, как человека, имеющего право выбора, дало возможность учится, работать и самой строить свою судьбу, в частности, выходить замуж по любви, не опираючись на выгоду.

Читать произведения Кобылянской － это такое удовольствие, умеет она задеть за живое и прикоснуться к сердцу.

Интересные факты:

－ это первое в украинской литературе произведение, где воплощена идея феминизма;

－ сперва это был маленький рассказ под названием “Она вышла замуж”, но Иван…

Попри те, що книгу прочитала втретє, вона цього разу відкрилася мені новим боком. Власне, для мене це не твір про жінку, що вважала себе рівнею чоловікові й тому мала право на свідомий вибір. Як на мене, це повість про те, як рівноправну чоловіку жінку (врешті-решт, людину) примусили (люди, обставини, власні почуття й - розум) чинити всупереч її бажанням. Адже інакше як самопожертвою не можна назвати фінал книги. Віддатися за нелюба, до того ж, нелюба значно за неї черствішого, неспроможного її зрозуміти, вчинити це, поховавши у душі щире, справжнє почуття до іншого, - це справді невимовно боляче, страшно і... неминуче?

"Людина" В центре повести семья Ляуфер - отец, мать, обожаемый сын и четыре дочери. Но две средние дочери - Елена и Ирина - не хотят быть как все, читают серьезную литературу. Елена противится браку, ведь ее единственный погиб, и она не верит в любовь. Елена борется за равноправие мужчины и женщины, доказывает, что может себя обеспечить, переписывая ноты. Но спустя несколько лет оказывается, что у обожаемого сыночка куча долгов, векселей, отца отстраняют от хорошей должности, а сын от не взаимной любви стреляется. Для семьи наступают тяжелые времена: старшая дочь замужем, живет хорошо, младшая сестра при ней, Ирина овдовела (а вдову никто не берет снова замуж), отец кое-какими заработками перебивается. Обеспечение семьи легло на плечи Елены. В какой-то момент она соглашается выйти…

Чим жінка гірша від чоловіка?

"На милування нема силування", так само і на поважання; а вироблені погляди на життя, котрі тісно зв'язані з нашою совістю, також не даються скинути, наче та одіж.

Героїня. Ось в кого я закохалася з самого початку - в Олену Ляуфлер. Її погляди, її вільнодумство, її нескоренність - усе це мені невимовно імпонувало. Я так хотіла, щоб дівчина змогла довести батькам, що вони не мають права самостійно вирішувати її подальшу долю, керувати її життям, змусити її любити, або хоча б мовчки терпіти. Її палкі й щирі промови були ніби прочитані з моїх думок.

Але. Є одне але. Я була впевнена, що жінці вдасться досягти вершин, довести, що вона мала рацію, що вона буде щаслива поруч з чоловіком, який би її підтримував і розумів. А Олена пала жертвою гніту обставин, як і…

Довго вагалась перед читанням цього твору. Саме з нього я розпочинаю знаймоство з творчістю Ольги Кобилянської. Цей твір я повинна прочитати, бо це шкільная програма До творів зі шкільної програми я відношусь цілком нейтрально. Деякі вражать мене, а деякі набридають майже з перших сторінок.

"Людина" захопила з перших сторінок. Образ відважною Олени привертає до себе увагу. Хтось вважає, що вона не здатна до самопожертви, а вона жертвує своєю долею заради близьких, хтось вважає, що вона не вміє кохати, але вона через усе своє важке життя збереже кохання до Стефана. І найважливіше, вона залишається людиною. Це головне.

Олена вражає нас своїми думками, свойм розумом. Вона повинна була жити в інший час, її доля склалася краще б. Але вже нічого не можливо змінити.

Твір "Людина" можливо вважати…

Вразило.

Чомусь не прочитала я цей твір у школі, що на правду став би мені дуже до душі. Стиль Кобтлянської ні з чим не сплутаєш в нім є характер і самобутність. Красива мова, жива та справжня. І думка істотна у всій повні розкривається перед нами. Через пів століття опісля Кобилянської, по цій темі так співзвучно написав Василь Симоненко найкращий, як на мене, епіграф:

Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої —…

Особисто для мене суть цієї книги не лише в тому, щоб показати, що і жінка щось може в цьому світі. Насправді кожна людина може досягти будь-яких висот. Але найчастіше одного бажання замало, якщо поруч немає того, хто би підтримав, порадив, заспокоїв. І як страшно, коли ти цю людину знаходиш, складаєш із нею плани на майбутнє, а вона раптом йде. Або взагалі вмирає. І який сенс тоді з усіх твоїх амбіцій, якщо тебе зламали там, де ти і прогинатися-то не хотіла і не планувала? А навколо всі чогось від тебе хочуть, і найгірше - зовсім не того, чого ти сама собі бажала. І здається, що місця для тебе вже немає абсолютно ніде. І спокою тобі не дають ні навколишні, ні ти сама. Натомість лише купка листів мов насміхаються із твоїх наполеонівських планів, коли ти всупереч своїй совісті…

Людина. Сама назва повісті говорить про те, що йдеться у ній про людину, про те, чим є людина на фоні життєвих обставин. Вона може бути освіченою, сильною, незалежною, як Олена Ляуфлер, проте над нею все одно існує щось вище. Яке здатне зруйнувати пиху і всякі ілюзії, які людина може мати стосовно себе. З одного боку позиція головної героїні заслуговує повагу. На тлі тогочасного ставлення до жінки як до нижчої істоти, як до коняки згідно зі словами одного майора, а до людини загалом як до «товариської, розумної звірини», вона насмілюється кинути виклик погрузлому в догмах суспільству, відкрито заявити про гендерну рівність та про людину як вінець творіння природи. Олена вміє любити і високо цінує це почуття. Проте з іншого боку до нього домішуються її самолюбство, самовпевненість,…