5

Читала, і серце стискалось від болю, сторінка за сторінкою, виборювала собі кожну хвилину, годину, день життя Марія. Життя - це праця, життя - це біль. Життя - це любов. Життя - це хліб. Люди клали перед ним свою працю, силу, піт, а він їм давав наснагу для життя та силу для нового року на полі. Вони жили, працювали, розширювали поля, ще більше працювали, і ніби всі були вдоволені та ситі. Але ні... Прийшла війна, забрала молодиків, але люди поля не кинули, хліб ніхто не топтав, якось вижили, пережили. Потім революція та коллективізація. Тут уже влада і простий народ підкосила, ще більше людей зникло, померло, замордовано. Згасає і Марія... переживаючи всіх своїх дітей, чоловіків... Стільки болю, любові, радості, праці, поту в тому імені... в тій долі... От так і тепер серце стискається серце за Україну... що роблять з нею? навіщо ділять? що з нею буде? чи зможе вона пережити цю революцію...

Перевод

Читала и сердце сжималось от боли, страница за страницей, боролась за каждую минуту, час, день жизни Мария. Жизнь - это труд. Жизнь - это боль. Жизнь - это любовь. Жизнь - это хлеб. Люди работали ради него, отдавали всю свою силу, время, пот, а он давал им воодушевление на новую жизнь и силу для следующего года на поле. Они жили, работали, расширяли свои владения, еще больше работали, и вроде бы все были довольны и сыты. Но нет... Пришла война, забрала молодых парней, но люди не бросили поля, хлеб никто не топтал, как то выжили кто как смог и пережили ее. Потом революция и коллективизация. Тут уже власть и простой народ подкосила, еще больше людей пропало, умерло, замучено. Гаснет и Мария... она пережила всех своих детей, мужей... Столько боли, любви, радости, труда, пота в этом имени... в этой судьбе... Вот так и сейчас сердце сжимается за Украину... что с ней делают? зачем делят? что с ней будет? сможет ли она пережить и эту революцию...