sireniti

Эксперт

Эксперт по выращиванию банок с огурцами

17 марта 2019 г. 12:17

2K

5 Не дай Бог навіть ворогові вмирати такою смертю...

Ми нікому не зробили зла. Ми винні хіба тим, що працювали. Що надто багато працювали.

У моєму електроннму варіанті у цій книзі всього 186 сторінок. Це на один вечір. А от читала я ії більше тижня. Зате вражень - на все життя. Це історія життя і смерті простої української жінки Марії. 27258 - стільки днів було ій відведено провести на землі. Радіти, сміятись життю, вийти заміж, родити дітей, няньчити онуків, зрештою померти в колі сім´ї серед плачущої і окутанї сумом родини. Та не судилося. То був такий час, що померти такою смертю не судилося тисячам. Марія прожила довге життя. Та чи було воно щасливим? Можливо, перших років три-чотири. До смерті батьків. Потім почалося виживання. Працювала наймичкою, з ранку до ночі гнула спину на чужих людей. Добре хоч хазяїн попався добрий, не зобидив…

Развернуть

3 ноября 2018 г. 09:40

907

5

Ще одна книга, яка має бути в шкільній программі. Нехай кажуть, что українська література важка. Що вона наповнена смутку і болю. Але вона справжня, реальна. Вона прот те, яким дійсно було життя. Про те, як виживали. Про те, як боролись. А ще вона про любов, про родину, про життя, про щастя, про пісні, про рідну землю... Марія прожила це все. Її життя було наповнено і болем, і радістю. Вона хотіла жити, працювати. Їй не потрібно було задарма. З молоду вона пізнала багато. Не завжди її вчинки можна було назвати правильними. Але хіба є тільки чорне і біле? В житті ж стільки ще напівтонів. Додам, що це про період першої половини минулого століття. В ній і про Першу світову, і про коллективізацію, і про розкуркулювання, і про голод...

12 октября 2018 г. 09:06

785

5 Жахи колективізації крізь призму життя Марії

Повість дуже сильна. З самого початку глибоко прикипаєш до Марії і відкипаєш лише з її останнім подихом. Створюється враження, нібито її життя - твоє життя і всі ці поневіряння, жахи переживаєш ти. Насправді. Українські жінки завжди славилися сильним характером і Марія далеко не виключення. Всі незгоди вона переживала як тимчасові і ніщо не могло погубити її жагу до життя, жагу до пісні, до праці. Окрім примусової колективізації і Голодомору, який прийшов слідом. Працюєш на власній землі - куркуль. Не хочеш віддавати плоди своєї праці за безцінь - куркуль. І не важливо, що все зароблене власним потом, власними кривавими мозолями. Це був час, коли син зрікається батька і матері, здає рідного брата під трибунал в угоду "совєтської" влади. Це був жахливий час, коли всі твої надбання мусили…

Развернуть

14 ноября 2018 г. 03:24

641

3.5

Буду в меньшинстве, но книга мне не понравилась. Главная причина этого – объем произведения. Самчук попытался вместить в двухстах страницах слишком много: всю жизнь Марии от детства до смерти, две войны, Голодомор, крестьянский быт, раскулачивание, рождение детей Марии, их смерть, затем рождение других детей. Это все мелькает настолько быстро, что не успеваешь проникнуться ни к тому, что происходит в жизни героини ни к тому, что происходит вокруг нее. В одной главе она испытывает первую любовь, чуть ли не в следующей Мария уже в преклонном возрасте внуков ждет. Вовлечение в мысли и переживания минимальны, читатель сам должен додумывать, что творится на душе у героини, каким образом удавалось справляться ей со всеми тяготами. Лучше обстоят дела с прописанностью двух мужей Марии, несмотря…

Развернуть

14 февраля 2017 г. 21:35

760

5

"Марія" чомусь позиціонується у літературі як перша книга, яка відверто розповіла про Голодомор світу. Але це хибне уявлення. Це все одно, що назвати "Ромео та Джульєтту" п'єскою про самогубство. Чи "Злочин та покарання" детективом про вбивство літньої жінки. "Марія" - то ціле життя тисяч жінок, їхні надії та мрії, їхнє кохання та пристрасті, їхні хитрощі та відвертість, їхнє горе та щастя. І так, трішки передостаннього у теє життя приніс Голодомор. Та оскаженілі ледацюри-вбивці. Які часто-густо виявлялися їхніми же синами. Неможливо ту книгу читати за один раз так й кинути не виходить. Хто вже читав - я вами пишаюся, решті - рекомендую. Після неї якось й дихається глибше, й діти любляться більше, хоча здавалося б, да?

29 апреля 2017 г. 13:38

466

4

Кохання,зради,біль,втрати,народження дітей,голод,війна все це ви можете прочитати в творі ,,Марія,,. Люблю читати історії про українські села,їхні традиції та життя.І я рада ,що такі твори включають в шкільу програму,адже діти повині знати тяжку історію свого народу!

ablvictoriya

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

22 октября 2015 г. 17:39

475

5

Знищення українського села – один із головних злочинів радянської влади. Знищення любові до землі, любові справжньої, магічної, що перетворяє людину на господаря власного життя, на натхненного творця із натрудженими, мозолистими руками, на створіння, що глибоко пустило свої корені і щедро розплодилося на всі боки. Забрати землю у такої людини – то значить лишити її мрії, сенсу життя і, власне, самого життя. Забрати працьовитих і працелюбних людей від такої землі – то значить на довгі роки викоренити культ землеробства, знепліднити землю, приректи її на зубожіння, на винищення, на бур`яни. Знищити поклоніння землі в країні, яка ніби створена природою для щедрого землеробства, – то значить знищити саму країну, підкосити її, перетворити її на щось таке, про що писав геній Тарас Шевченко: «На…

Развернуть
Elen2502

Эксперт

НЕэксперт Лайвлиба

27 сентября 2015 г. 18:50

375

5

Читала, і серце стискалось від болю, сторінка за сторінкою, виборювала собі кожну хвилину, годину, день життя Марія. Життя - це праця, життя - це біль. Життя - це любов. Життя - це хліб. Люди клали перед ним свою працю, силу, піт, а він їм давав наснагу для життя та силу для нового року на полі. Вони жили, працювали, розширювали поля, ще більше працювали, і ніби всі були вдоволені та ситі. Але ні... Прийшла війна, забрала молодиків, але люди поля не кинули, хліб ніхто не топтав, якось вижили, пережили. Потім революція та коллективізація. Тут уже влада і простий народ підкосила, ще більше людей зникло, померло, замордовано. Згасає і Марія... переживаючи всіх своїх дітей, чоловіків... Стільки болю, любові, радості, праці, поту в тому імені... в тій долі... От так і тепер серце стискається…

Развернуть

4 августа 2015 г. 16:03

179

4.5

Все таки напишу рецензию на эту книгу. Действительно, эта книга - шедевр украинской литературы. И почему она не такая популярна, как произведения Довженка, Шевченка, Франка, я не понимаю. Тронула до глубины души. По правде, первая часть книги немного скучновата. Поступки главной героини немного раздражают, сюжет довольно простоват. Но вторая половина книги....нет слов. Она дает тебе прочувствовать до мозга костей все значение таких слов как "голодомор","коллективизация". Это поистине трагедия народа. Настолько тяжелая, что душит тебя даже при одном воспоминании. На глаза наворачивались слезы. Злость за свой народ, свою историю буквально душила тебя изнутри. Ужас описаного подымал волосы дыбом. Ни одна книга по истории не даст вам понять эту катастрофу так глубоко, как личная трагедия…

Развернуть

Напишите рецензию!

Текст вашей рецензии...

Похожие книги

Вы можете посоветовать похожие книги по сюжету, жанру, стилю или настроению. Предложенные вами книги другие пользователи увидят здесь, в блоке «Похожие книги». Посоветовать книгу

Популярные книги

Всего 732

Новинки книг

Всего 241