Больше рецензий
Эксперт
Эксперт по выращиванию банок с огурцами
29 апреля 2014 г. 13:35
2K
4.5 Доля Івася
РецензияДомисли…
А яка могла чекати доля сироту, сина покритки і москаля? Звичайно ж, нічого хорошого не жде таку дитину. Ще змалечку, окроплений материнськими сльозами і горем, він зазнав біду, нужду і злиденність. Він не знав батьківського дому, колисковими йому були материні завивання, іграшками- кущі і квіти. Вся Україна йому була домом, але навіть найкращий степ не замінить отчого порогу, навіть найтепліше літо ніщо, в порівнянні з батьківською ласкою, а заряні ночі - це красиво, коли є де приткнутися.
Що чекає маленького Івасика? А головне - за що? За що йому таке? У чому його вина? Без батька, а тепер і без матері, скитатися по лісам - дорогам, шукати кращої долі? А яка то краща доля? А хіба він знає?
Звичайно ж, нічого хорошого не чекає хлопця. В кращому випадку він знайде прихисток в якійсь сім'ї, що зжалобиться над сиротиною і за важку роботу він отримає притулок і кусок хліба. В гіршому.... Навіть не хочеться думати, що буде тоді. Адже таких, поганих, на жаль, можливостей, море: від смерті до розбійництва.
Та мені чомусь хочеться думати, що Івась виросте справжнім українцем, патріотом своєї країни. Він буде героєм, предком когось із сьгоднішньої Небесної сотні. Тому що українців так просто не здолати. І тому що герої не вмирають!
"Несказанные речи".
Комментарии
Плюс тебе)
Спасибо)))
Абсолютно точно!;)
Слава Україні!
Героям слава!
ох уж эти учителя... неполиткорректно ставить за такой твiр 11, а не 12
И не говори)))
З гарними вчителями зараз напряг(
А твір вийшов гарний))
я, коли читала ту поему, ніяк не могла зрозуміти: чого вона втопилася аж після народження дитини, а не під час вагітності?
Може, це не надто гуманно, але...
Релігія. Мораль. Хто знає?
религия и самоубийство тоже несовместимы
Возможно, это и сыграло роль. Убить себя- она ещё могла преступить религию. Но убить жизнь в себе- она не решилась.
мені здається, що залишити немовля замерзати при дорозі - це гірше, аніж втопитися вагітною...
ну, але Шевченко ж писав трагічний твір, тож і фінал мав бути відповідним.
Але все рівно не розумію я її(
Я теж так вважаю. Але ще й зважаю на те, коли був написаний твір. Погодься, тоді це було звичним явищем. Хоча... Тепер ніхто не осуджує, якщо народжуєш дитину без батька. Та всеодно деякі зозульки викидають щойно нарождених малюків на смітник. В кращому випадку- підкидають комусь.
та я от зараз читаю книгу художню про Мазепу. так в ті часи досить спокійно ставилися до дітей від москалів. але є нюанс: дітей часто народжували після "набігів москалів на села", а не отак от - по любові...
А хто знає таємницю людської сутності? Он в мене сусідка. Двоє дітей. Чоловік. Жили непогано. В достатку. Не знаю, звичайно- чужа сім'я - темний ліс- але всеодно сім'я була нормальна. А рік тому вона повішалася. Просто пішла з життя - ні записки, нічого. Шок для всіх. Особливо для дітей. Я розумію, що в житті все буває. Але кинути двох прекрасних доньок.. Дівчатка іноді приходять до мене. Я бачу, як їм потрібна мама. Роблю все, що можу.
Кто же знает?
Может, с течением времени на неё навалилось полное осознание горя. Или порыв какой-то был...
может, это то, что сейчас модно называть послеродовой депрессией?
Формулировку слышала, но среди своих многочисленных знакомых молодых мамаш такого ни разу не видела, к счастью.
Что-то это уже третья Катерина в литературе, которая топилась (это меня сейчас осенило).
Хотелось откомментировать, да перехотелось, как начала писать...
Почему?
на жаль, про вчителів чиста правда...
вчусь на вчителя мови і літерутари, була на практиці. Після спілкування з деякими вчителями страшно стає за дітей...
Отож і я про це.
Роботу покинула саме через некоректність( м'ягко сказано) колег.
С этой поэмой у меня связано одно воспоминание. Уж не знаю, чего в нём больше - смешного или грустного. Пожалуй, больше печального. В баснословные советские времена наша группа (истфак Московского государственного пединститута им. Ленина) была премирована турпоездкой в Киев. В музее Шевченко экскурсовод подвела нас к картине "Катерина", привела краткое содержание одноимённой поэмы и зачитала несколько строк из неё, в то числе: "Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі – чужі люде, / Роблять лихо з вами". Двадцать с лишним "чужих москалей" стояли в величайшем смущении и посрамлении :-) или :-( Самое парадоксальное - то, что среди нас были три дивчины с украинскими корнями, в одну из которых я был влюблён, хоть и безответно.
Наверное, больше грустного...
Поэт написал, в то время что и как было, не нам судить. А вот экскурсоводу вряд ли надо было приводить в пример именно эти строки.