Больше рецензий
Эксперт
Эксперт по выращиванию банок с огурцами
29 апреля 2014 г. 13:35
2K
4.5 Доля Івася
РецензияДомисли…
А яка могла чекати доля сироту, сина покритки і москаля? Звичайно ж, нічого хорошого не жде таку дитину. Ще змалечку, окроплений материнськими сльозами і горем, він зазнав біду, нужду і злиденність. Він не знав батьківського дому, колисковими йому були материні завивання, іграшками- кущі і квіти. Вся Україна йому була домом, але навіть найкращий степ не замінить отчого порогу, навіть найтепліше літо ніщо, в порівнянні з батьківською ласкою, а заряні ночі - це красиво, коли є де приткнутися.
Що чекає маленького Івасика? А головне - за що? За що йому таке? У чому його вина? Без батька, а тепер і без матері, скитатися по лісам - дорогам, шукати кращої долі? А яка то краща доля? А хіба він знає?
Звичайно ж, нічого хорошого не чекає хлопця. В кращому випадку він знайде прихисток в якійсь сім'ї, що зжалобиться над сиротиною і за важку роботу він отримає притулок і кусок хліба. В гіршому.... Навіть не хочеться думати, що буде тоді. Адже таких, поганих, на жаль, можливостей, море: від смерті до розбійництва.
Та мені чомусь хочеться думати, що Івась виросте справжнім українцем, патріотом своєї країни. Він буде героєм, предком когось із сьгоднішньої Небесної сотні. Тому що українців так просто не здолати. І тому що герої не вмирають!
"Несказанные речи".
Ветка комментариев
мені здається, що залишити немовля замерзати при дорозі - це гірше, аніж втопитися вагітною...
ну, але Шевченко ж писав трагічний твір, тож і фінал мав бути відповідним.
Але все рівно не розумію я її(
Я теж так вважаю. Але ще й зважаю на те, коли був написаний твір. Погодься, тоді це було звичним явищем. Хоча... Тепер ніхто не осуджує, якщо народжуєш дитину без батька. Та всеодно деякі зозульки викидають щойно нарождених малюків на смітник. В кращому випадку- підкидають комусь.
та я от зараз читаю книгу художню про Мазепу. так в ті часи досить спокійно ставилися до дітей від москалів. але є нюанс: дітей часто народжували після "набігів москалів на села", а не отак от - по любові...
А хто знає таємницю людської сутності? Он в мене сусідка. Двоє дітей. Чоловік. Жили непогано. В достатку. Не знаю, звичайно- чужа сім'я - темний ліс- але всеодно сім'я була нормальна. А рік тому вона повішалася. Просто пішла з життя - ні записки, нічого. Шок для всіх. Особливо для дітей. Я розумію, що в житті все буває. Але кинути двох прекрасних доньок.. Дівчатка іноді приходять до мене. Я бачу, як їм потрібна мама. Роблю все, що можу.
страхіття...
я, звісно, не хочу нікого засуджувати, але не розумію, як людина може накласти на себе руки... ще й у такий страшний спосіб...
Так, мене теж виховували, - не засуджувати людей. Але мені так боляче за ц дівчаток. Он мої- щось тільки засвербить - уже біжать до мене. Звичайно, є бабця, є я, є тітки. Але маму не замінить ніхто.
я знаю історію, коли жінка повісилась, дізнавшись, що у неї остання стадія раку, без шансів...
теж було двоє дітей, щоправда, вже не маленьких. Не знаю, чи не хотіла сама мучитись, чи мучити своїми стражданнями найближчих, але отак...
І сусіди теж не розуміли. чого і нащо, а отака от правда.
Ну, так, дівчатам мама потрібна, особливо в підлітковому віці) А потім вже черга тата) Принаймні у мене так було: я стовідсоткова татова доця)
Мої розбишаки теж)))