4.5 Доля Івася

Домисли…

А яка могла чекати доля сироту, сина покритки і москаля? Звичайно ж, нічого хорошого не жде таку дитину. Ще змалечку, окроплений материнськими сльозами і горем, він зазнав біду, нужду і злиденність. Він не знав батьківського дому, колисковими йому були материні завивання, іграшками- кущі і квіти. Вся Україна йому була домом, але навіть  найкращий степ не замінить отчого порогу, навіть найтепліше літо ніщо, в порівнянні з батьківською ласкою, а заряні ночі - це красиво, коли є де приткнутися.
Що чекає маленького Івасика? А головне - за що? За що йому таке? У чому його вина? Без батька, а тепер і без матері, скитатися по лісам - дорогам, шукати кращої долі? А яка то краща доля? А хіба він знає?
Звичайно ж, нічого хорошого не чекає хлопця. В кращому випадку він знайде прихисток в якійсь сім'ї, що зжалобиться над сиротиною і за важку роботу він отримає  притулок і кусок хліба. В гіршому.... Навіть не хочеться думати, що буде тоді. Адже таких, поганих, на жаль, можливостей, море: від смерті до розбійництва.
Та мені чомусь хочеться думати, що Івась виросте справжнім українцем, патріотом своєї країни. Він буде героєм, предком когось із сьгоднішньої Небесної сотні. Тому що українців так просто не здолати. І тому що герої не вмирають!