Ich hatte vergessen, dass ich verwundbar bin

По-перше окремо хочу виділити переклад. Дуже-дуже гарний.

Книга не можу сказати, що нецікава чи складна, вона - депресивна, і хоча йдеться про кінець травня - за настроєм дуже осіння. Проте не можу сказати, що не сподобалась. Проковтнула за один день. Головні герої - паризьке метро та дві людини, яких поглинули проблеми міста та суспільства. Їх життя не надихає на зміни чи приємні роздуми. Більше навпаки спантеличує хаосом підземного життя і жорстокістю сучасного бізнесу. До останньої сторінки була певна, що головні герої, чиї долі зовсім не перетинаються, стануть ліками один одному. Але, мабуть в цьому і був задум авторки, зробити так, як не думає читач.

Зважаючи на те, що авторка отримала премію за найкращий твір на тему підприємницва - ця тема дуже розкрита. І все ж цікаво, як…

Книга мені не сподобалася. Більше того, вона викликала в мене роздратування і навіть злість. Можливо, це такий авторський задум - адже чомусь вона має всі ті нагороди і призи про які написано в анотації. Якщо коротко, то книга про проблеми людини у великому місті, яка вона там самотня, як місто її знищує і т.д. і т.п. Героїня - 40-річна вдова , мати трьох дітей. Десь з півроку тому назад вона висловила свою думку, яка не співпала з думкою її безпосереднього начальника і з того часу він робить її життя на роботі нестерпним. Якщо все так страшно. як описано в книзі - то їй потрібно було б давно дати йому по морді і грюкнути дверима. Але зарплатня в 3 тисячі євро мабуть сильно стримує. До речі, наприкінці книги вона таки звільнилася, але це вже було не її рішення, а логічне завершення…