2

Книга мені не сподобалася. Більше того, вона викликала в мене роздратування і навіть злість. Можливо, це такий авторський задум - адже чомусь вона має всі ті нагороди і призи про які написано в анотації.
Якщо коротко, то книга про проблеми людини у великому місті, яка вона там самотня, як місто її знищує і т.д. і т.п.
Героїня - 40-річна вдова , мати трьох дітей. Десь з півроку тому назад вона висловила свою думку, яка не співпала з думкою її безпосереднього начальника і з того часу він робить її життя на роботі нестерпним. Якщо все так страшно. як описано в книзі - то їй потрібно було б давно дати йому по морді і грюкнути дверима. Але зарплатня в 3 тисячі євро мабуть сильно стримує. До речі, наприкінці книги вона таки звільнилася, але це вже було не її рішення, а логічне завершення того, чого добивався шеф.
Герой - 40-річний лікар, що їздить на виклики, страждає від нещасного кохання,від заторів і хамства на дорозі, від неможливості припаркуватись, від жалості до пацієнтів і , головне, не зрозуміло від чого більше.
Власне це все. В Парижі виявляється ті ж проблеми, що і в Києві. Нічого нового. Можливо, не так драматично і безнадійно, але подібні думки приходили мені в голову не один раз - адже я також житель великого міста, мені 40 років, робота надоїла, затори дістали і припаркуватись дійсно ніде. От тільки, коли я беру в руки книжку, я хочу щоб мені після її прочитання стало краще, а не гірше. Проблеми поставлені , а де ж їх вирішення? Ну хоч би натяк на світло в кінці тунелю. Навіщо її писали? Щоб показати як все погано і буде ще гірше?