Людина. Царівна (сборник)

Предыстория моего выбора этой книги такова: я был слушателем нескольких лекций посвященных зарождению феминистического движения в Украине. Небольшой экскурс по биографии Кобылянской и упоминание "Царевны" заинтересовали меня. Все-таки восстать чуть ли не в одиночку в литературном, культурном пространстве в качестве феминистки в 1890-х годах, очень патриархально-традиционной, и по сей день, западной Украине не может не восхищать. Не знаю, что помешало Кобылянской воссоздать на бумаге те проблемы, с которыми сталкивалась она сама или ее знакомые. Повесть хоть и имеет небольшой фем-посыл, но он тонет в высосанном из пальца сюжете. Язык написания очень неприятный, возможно из-за того, что был переведен с немецкого, соловьиной мовой даже не пахнет. Главная героиня прописана избалованной,…

Ольга Кобылянская, будучи дочерью в многодетной семье, в которой в преоритете были сыновья, знала по себе, как это иметь таланты и амбиции, но не находить опоры. Поэтому во многих ее произведениях поднята тема феминизма.

В повести “Человек” писатель доносит свою жизненную позицию: она хочет, чтоб общество реформировалось, развивалось и приняло женщину, как человека, имеющего право выбора, дало возможность учится, работать и самой строить свою судьбу, в частности, выходить замуж по любви, не опираючись на выгоду.

Читать произведения Кобылянской － это такое удовольствие, умеет она задеть за живое и прикоснуться к сердцу.

Интересные факты:

－ это первое в украинской литературе произведение, где воплощена идея феминизма;

－ сперва это был маленький рассказ под названием “Она вышла замуж”, но Иван…

Попри те, що книгу прочитала втретє, вона цього разу відкрилася мені новим боком. Власне, для мене це не твір про жінку, що вважала себе рівнею чоловікові й тому мала право на свідомий вибір. Як на мене, це повість про те, як рівноправну чоловіку жінку (врешті-решт, людину) примусили (люди, обставини, власні почуття й - розум) чинити всупереч її бажанням. Адже інакше як самопожертвою не можна назвати фінал книги. Віддатися за нелюба, до того ж, нелюба значно за неї черствішого, неспроможного її зрозуміти, вчинити це, поховавши у душі щире, справжнє почуття до іншого, - це справді невимовно боляче, страшно і... неминуче?

"Людина" В центре повести семья Ляуфер - отец, мать, обожаемый сын и четыре дочери. Но две средние дочери - Елена и Ирина - не хотят быть как все, читают серьезную литературу. Елена противится браку, ведь ее единственный погиб, и она не верит в любовь. Елена борется за равноправие мужчины и женщины, доказывает, что может себя обеспечить, переписывая ноты. Но спустя несколько лет оказывается, что у обожаемого сыночка куча долгов, векселей, отца отстраняют от хорошей должности, а сын от не взаимной любви стреляется. Для семьи наступают тяжелые времена: старшая дочь замужем, живет хорошо, младшая сестра при ней, Ирина овдовела (а вдову никто не берет снова замуж), отец кое-какими заработками перебивается. Обеспечение семьи легло на плечи Елены. В какой-то момент она соглашается выйти…

Первое, что бросается в глаза при прочтении, это конечно язык, которым пользовалась Кобылянская. Он ни современный, ни привычный нам литературный, язык, которым пользуется простой народ, поэтому он своеобразный и неидеальный. Неплохой, как мне показалось, прием, чтоб еще глубже внедрить читателя внутрь произведения. Если продолжать анализировать книгу по типу как она устроена, то стоит упомянуть, что герои очень продуманные и натуральные. К концу произведения, мне уже казалось, что я поняла их как людей, и что они сделают именно так, потому что не смогут иначе, ведь они именно такие. В общем говоря, очень верю!

А теперь моя самая любимая часть, о чем произведение.... О женщине, которая с детства знала и чувствовала, что имеет сильный творческий, да и вообще человеческий потенциал. Что…

Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю! Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зорiючим у тисячних красках! Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке, миле. Щоб не осталося дисгармонiї анi для ока, анi для серця, для жодного зi змислiв. щоби жадоба за красою утихомирилася. Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя... Такий мiй iдеал. Свобiдний чоловiк iз розумом - це мiй iдеал.

Я собі гадаю, скільки дівчаток могли б знайти розраду, підтримку,…

Шкода, що у школі мені, як і багатьом іншим учням, наша вчителька з української мови і литератури не змогла донести любов до свого предмету. І скажу я вам, що вчитель була непогана. Мабуть час і загальний настрій, що українське це щось сільське та несучасне і т.д. і т.п. не давали нам навіть змоги задуматись про те, що українська мова, українське слово - це так гарно і значуще. В головній героїні повісті "Царівна" можно впізнати саму Ольгу Кобилянську, яка з молодих років прагнула бути незалежною та мріяла не просто жити, а приносити користь своєму народові. Чим? Тим чим може - любити свою країну, свій нарід та писати. Далі спойлери Головна героїня повісті Наталя закохується у молодого і на її розсуд дуже переспективного чоловіка Василя Орядина, з часом з'ясовується, що це…

Чим жінка гірша від чоловіка?

"На милування нема силування", так само і на поважання; а вироблені погляди на життя, котрі тісно зв'язані з нашою совістю, також не даються скинути, наче та одіж.

Героїня. Ось в кого я закохалася з самого початку - в Олену Ляуфлер. Її погляди, її вільнодумство, її нескоренність - усе це мені невимовно імпонувало. Я так хотіла, щоб дівчина змогла довести батькам, що вони не мають права самостійно вирішувати її подальшу долю, керувати її життям, змусити її любити, або хоча б мовчки терпіти. Її палкі й щирі промови були ніби прочитані з моїх думок.

Але. Є одне але. Я була впевнена, що жінці вдасться досягти вершин, довести, що вона мала рацію, що вона буде щаслива поруч з чоловіком, який би її підтримував і розумів. А Олена пала жертвою гніту обставин, як і…

Довго вагалась перед читанням цього твору. Саме з нього я розпочинаю знаймоство з творчістю Ольги Кобилянської. Цей твір я повинна прочитати, бо це шкільная програма До творів зі шкільної програми я відношусь цілком нейтрально. Деякі вражать мене, а деякі набридають майже з перших сторінок.

"Людина" захопила з перших сторінок. Образ відважною Олени привертає до себе увагу. Хтось вважає, що вона не здатна до самопожертви, а вона жертвує своєю долею заради близьких, хтось вважає, що вона не вміє кохати, але вона через усе своє важке життя збереже кохання до Стефана. І найважливіше, вона залишається людиною. Це головне.

Олена вражає нас своїми думками, свойм розумом. Вона повинна була жити в інший час, її доля склалася краще б. Але вже нічого не можливо змінити.

Твір "Людина" можливо вважати…