Бот

На мою думку, це одна з найкращих робіт Кідрука! Цікаві персонажі і захопливий сюжет. Але у мене, як студента, який навчається на спеціальності «Комп'ютерна інженерія», виникло декілька запитань, щодо технічної частини.

Наприклад: як боти спілкувались між собою? Нам відомо що вони не розмовляли, та не користувались мовою жестів. Телепатію відкидаємо, у нас все ж таки технотрилер. Значить для комунікації вони використовували якісь хвилі(при знайомстві Тимура з проектом, нам розповіли що один з прототипів нанороботів, після вдалого «під'єднання» до мозку макаки, пускали радіосигнал, в якому передавали показники з сенсорів/датчиків) тоді чому ніхто не додумався зробити «глушилку»? Маючи передавачі та комунікатори, а також доступ до інтернету це міг зробити будь який ламер, не кажучи уже про…

Своє знайомство з Кідруком я почав з твору "Де немає Бога", яку мені, чомусь, порадила продавчиня в магазині "Книжкового клубу", як непогану таку фантастику. Ознайомившись з анотацією, я не дуже їй вірив, але книгу взяв. Твір виявився досить крутим, але, звісно, не фантастичним.

А от "Бот" - це вже дійсно ФАНТАСТИКА, яку можна писати не просто з великої літери, а всіма великими буквами, шаленим капсом! Я не досить досвідчений читач, але, бляха, це краще, що я читав українською і від українського автора за весь час. Тут є все: справжня наука, динаміка, бойовик, теорії і постійна напруга. Мені все це дуже "зайшло".

Уже отримав продовження з автографом від автора і знаходжусь у передчутті читання з кайфом на рівні того, що було у деяких персонажів в епізодах цієї історії. XD

P.S> Лиш тільки…

Любите пригоди і наукову фантастику, маєте хоть трішки уяви - ця книга для вас! Дуже коротко і ясно - " Ау, Держкіно, екранізуйте роман Кідрука!" З хорошою режисурою.. (важливо!акторами, які вміють грати, а не губами рухати!!!) це був би реально перший крутий український екшен! Сама книга - це готовий сценарій, багато дій, сюжет, актуальна тема, місцями хоррор, але є і гумор. Не знаю, хто там з чим порівнює, але для мене "Бот " назавжди залишиться першим крутим українським технотрилером і я хочу колись побачити його екранізацію. Ау...Держкіно!

Неймовірно! Я в неописному захваті! Дуже цікава книга. А мооова, заобрійно смачно. Дуже давно не читала українською, ще й такою живою, ніби поряд розмовляють. Сюжет. Захопливий жанр технотриллеру мене підкорив. Хлопець, в пошуках підробітку, пустеля, таємнича лабораторія, вбивства, нанотехнології, понадрозум. Особливо з другої половини, відірватися від книги неможливо. Читала кожну вільну хвильку. Тепер маю читати продовження)

Занятная книжечка современного украинского автора. Главный герой – программист Тимур, он живет в Киеве, собирается жениться, нормально зарабатывает. И тут ему делают предложение, от которого он не в силах отказаться. Поездка в Чили, чтобы отладить какую-то программу, написанную им когда-то. Денег обещают столько, что хватит купить квартиру, и конечно, он соглашается. А зря:))) потому что там, в Чили, в пустыне, в этой странной лаборатории, творится что-то неладное, и все выходит далеко за рамки обычного программирования. И в пустыне появляются какие-то странные мальчики, и начинаются смерти, и Тимур уже не уверен, что вообще выживет и вернется домой… Читать было очень интересно, хотя ближе к финалу началось совсем уже что-то странное, фантазия у автора, конечно, дааааа….. и если по этой…

«Іноді думаю, як було би добре, якби ніколи не писав чи хоча б не публікував "Бота"», - написав Макс Кідрук минулого року.

Я про свої перші статті так теж часом думаю:) І трапилося, що якраз цього разу проект про промислову діджиталізацію, але ні IoT, ні навіть predictive modelling мене не надто захоплювали. Аби впорядкувати думки, взялася за цю книгу. У результаті – збулося сказане у післямові: «Бот» мене надихнув, замкнув потрібні нейрони в мозку і допоміг закінчити проект.

І ніякий це не технотрилер (точніше, не тільки). Якщо цими днями читаєте щось з нон-фікшн, тим паче бізнес-літератури, то краще візьміть до рук «Бота». Зараз поясню.

Що там радив Рід Хастінгс з Netflix? Ловити мить і вистрибнути з літака, якщо піймаєш на льоту пташку? У Тимура, героя книги, підозріле замовлення –…

Не осилил книгу до конца. Сама идея интересная, но для меня она показалась не на столько увлекательной, чтобы прощать все огрехи в тексте. Книга полностью разбавлена ненужными вставками разных названий и терминов, созданных для того, чтобы читатель зарубил себе на носу, что тут главный автор — он во всем разобрался, провел "исследования", написал все понятным для себя образом и ему плевать на остальных: хотите — вчитывайтесь, хотите — нет. Вместо того, чтобы описать все нормальным литературным языком, автор пишет местами в стиле похожим, если не ошибаюсь, на режиссерский сценарий, в котором стоят заметки: какая музыка должна играть на фоне происходящих событий, по какой дороге едут герои, наброски рисунков и схем, какие нужно показать на экране.

Возможно, такая детальность сейчас…

Первое знакомство с автором, первое знакомство техно-триллером (первым в украинской литературе). В целом — неплохо. Но есть «но».

Сюжет интересен. Даже если вообще не в теме, события развиваются планомерно, постепенно накаляется градус интриги, много динамических моментов и красочных описаний сцен. С другой стороны, есть белые пятна и неопределённости. Некоторые очевидные вещи автор разжёвывает, а в ряде требующих описания — ограничивается лишь несколькими словами или же вообще игнорирует. Есть моменты, которые подразумеваются, как важные, но на деле таковыми не являются. Оттого повисают вопросы, возникает недосказанность, сюжетный диссонанс.

Герои прописаны поверхностно. Конечно, характеры проявляются через поведение. Но всё равно психологизма мало. Несмотря на потуги автора разбавить им…

Не пройшло і трьох років, як я взялася читати свій новорічний подарунок від #таємнийсанта ☃️ Не була впевнена, що книжка взагалі прийдеться до смаку, певне тому і відкладала. Та все ж, твір доволі швидко я завершила і...тепер розумію, що мені конче потрібне продовження! Хоч плюй на нежить і температуру та лети до книгарні. Звісно, були моменти, коли так як читач, а отже особа більш поінформована, ніж самі персонажі, буквально стрибаєш від розчарування: "Ну що ж ви, телепні, не бачите, розкрийте баньки вже!" ⚠️ Та згодом змирюєшся, заспокоюється і отримуєш задоволення. Дуже сподобався прийом само-спойлеру, коли автор сам тобі каже кінцевий результат якоїсь операції, ще навіть до її початку. Але це зроблено так круто, що градус інтриги лиш піднімає. Словом, це було дуже незвично і дуже…