Бот

На цю книжку я натрапив перебуваючи в "не дуже близькому зарубіжжі". Цікаво, що її саме читав росіянин, якій ніколи не був в Україні і відповідно не володів українською, але йому хтось з земляків наполегливо її радив. По його словах, з початку процес йшов відносно повільно, але потім сюжет затягнув i мовний бар'єр ніби зник. Після такої передісторії я відразу пішов і купив електронну версію. Книга відмінна. Згадав молодший і середній шкільний вік, коли художні книги були не тільки як розвага, а й джерело інформації про навколишній світ, про якісь теорії, про нові горизонти пізнання. Раджу всім і пишаюся, що в нас є такі автори.

Мою увагу привернула загадкова таємнича обкладинка. Я й раніше чула про двадцятишестирічного письменника Макса Кідрука, автора кількох популярних книжок, мандрівника, але книжки його ще жодного разу не читала. Книжковий Клуб масштабно рекламував "Бота" на своєму сайті, важко було мені не звернути увагу, адже я частий гість на їхньому форумі. "Колоритна книжка. Треба придбати". - одразу подумалося мені. Ще б пак - перший український триллер и таке інше... Тож, я її купила. Приїхала додому. Розгорнула. І закрила тільки перегорнувши останню сторінку. По-перше. Книжка справді з тих, від яких мурашки бігають тілом. По-друге. Читати було настільки цікаво, що світ перестав існувати. По-третє. Кілька днів ходила вулицею, постійно озираючись. Книжок, які б настільки вражали, в моєму житті…

Непогана книга. Може здатися перенасиченою складними термінами, та автор досить доступно їх пояснює. Гарний сюжет, цікавий розвиток подій. Непогану автору вдався опис Чилі: декілька разів згадується про неймовірну бідність місцевих жителів. Яка дуже разюче виділяється на фоні грошей, затрачених на виробництво «супер-воїнів». Книгу варто прочитати усім, хто любить захоплюючі сюжети та моторошні картини озброєних сутичок.

Отличный технотриллер, написанный хорошим языком. В меру научный, в меру фантастичный, с редким, но очень удачным юмором.