Фрау Мюллер не налаштована платити більше

Отзыв на 2-х языках

Украинский вариант Гарний сучасний український роман. В ньому всього потрошку. Дитинство за радянських часів, віджим приміщень за часів початку незалежності, спроба заробітку за кордоном та всі періпитії пов'язані з оформленням візи (бюрократизм чиновників нижньої ланки). Це все Наталка розбавила лесбійськими стосунками, саме стосунками, а не коханням. Що приводить до цього жінок. Частіше за все це психологічні травми дитинства, стосунки батьків які не були гармонійними, свекруха яка занадто впливає на подружнє життя. Це було притаманно жінкам післявоєнного покоління, коли чоловіки переживали спомини війни, вживали гірку від гіркоти на душі, а жінки повинні були бути сильними, тягти на собі роботу, господарство й виховання дітей. Тому в синах вона намагалися виховати…

На перший погляд цей психологічний роман про взаємини Христини і Соломії на тлі різних подій та в різних країнах, про заробітчанство в Європі, куди ми всі спрямовані та врешті решт прийдемо, нехай те так скоро і лише в постаті своїх онуків. Роман про лесбійські стосунки, про кохання в іншій іпостасі, але не брудне і не вульгарне. Це ніби гіпертрофована дружба.

Христина і Соломія не від легкого життя вирішили податися на заробітки до Німеччини. Автор з ювелірною точністю і докладністю описує «сім кругів пекла» отримання візи, черги в консульстві, натяки на хабарі, всю бюрократичну машину. Але попри однакові біографії здобувачів віз, Соломії і Христини, візу відкривають лише одній. Соломія отримає право в‘їзду лише через рік. Христина за цей рік познайомилася з Євою, закохалася і повністю…

Що може гарантувати автору успіх його твору? Форма? Стиль? "Родзинки?" Спроба письменника показати себе найрозумнішим? Наявність намагань вчити інших життю? Як на мене, ні. Проте одне ключове слово таки прозвучало. Життя. Саме близькість до нього гарантує автору успіх. Якщо ви пишете про життя - про те, що могло б статися, про те, що могли б пережити й відчути реальні люди - 75% шляху до тріумфу вами вже пройдено. Причому, жанр тут неважливий. Усе - від мемуарів та рожевих романів до фантастики й трилерів - це те, що може бути. Те, що має право на життя. І не має значення, чи є у автора вже якійсь відзнаки, чи він тільки дебютант. Найголовніше, аби він відчував те, що читачам потрібне дзеркало життя. Або якийсь альтернативний варіант його розвитку. Таке собі віконечко в паралельний…