4

Отзыв на 2-х языках

Украинский вариант
Гарний сучасний український роман. В ньому всього потрошку. Дитинство за радянських часів, віджим приміщень за часів початку незалежності, спроба заробітку за кордоном та всі періпитії пов'язані з оформленням візи (бюрократизм чиновників нижньої ланки). Це все Наталка розбавила лесбійськими стосунками, саме стосунками, а не коханням. Що приводить до цього жінок. Частіше за все це психологічні травми дитинства, стосунки батьків які не були гармонійними, свекруха яка занадто впливає на подружнє життя. Це було притаманно жінкам післявоєнного покоління, коли чоловіки переживали спомини війни, вживали гірку від гіркоти на душі, а жінки повинні були бути сильними, тягти на собі роботу, господарство й виховання дітей. Тому в синах вона намагалися виховати не просто людину, а чоловіка для себе, який буде доглядати їх до останнього й слухатися завжди і усьому. Тому у таких чоловіків були нетривкі шлюби, від яких в кінці страждали усі, і подружжя, і мати, а саме головне це діти.
Бал зняла за те, що роман вийшов начеб і цільним, а нараз деякі оповідки можна було б виокремити, і роман від цього б ніяк не постраждав. Як на мене то трохи було зайвого. Розповідь галицької бабусі – правда життя, але вже трохи набридло, що наші автори постійно намагаються вставити до своїх творів згадки про совєти й УПА.
Жили собі Христина та Соломія, подруги, коханки бо так склалося, викладачки музики (скрипка й арфа). У Соломії навіть був шлюб, від якого залишилась дитина. І ось коли школи закрили, бо приміщення в якому вона знаходилась було у центрі міста, й зрозуміло, що йому найдуть більш грошове застосування. Спочатку вони намагались торгонути косметикою. Пам'ятаю як ходили і по Києву жінки з торбинками польської та турецької косметики. А потім вирішили виїхати за кордон на заробітки. Арфістка стала доглядальницею стареньких бабусь (о, якби я хотіла щоб і у нас була така практика). Скрипачка теж спочатку була доглядальницею, а потім стала прибиральницею. Гарно показано всі ступені як вони до цього прийшли, відношення людей до заробітчанок з Східної Європи.
Ще одна лінія це стосунки Христини з Соломією і Євою. Наразі розказано і про життя сім'ї Єви, і чому вона стала такою.
Авторка намалювала побут німецьких сімей, відношення до роботи, відпочинку, грошей, подорожей, сприймання подарунків. Порівняла пріоритети суспільств різних країн та епох (радянська модель, німецька, українська різних періодів).
Як на мене то головним в цьому творі – психологічне сторона Христини. Її роздуми, вагання, мрії, спогади , ті хто її оточував й оточує й все через призму внутрішнього світу.

Русский вариант
Хороший современный украинский роман. В нем всего понемногу. Советское детство, времена начала независимости, попытки работы за границей и все перипетии повязанные з оформлением визы (бюрократизм чиновников нижнего звена). Это все Наталья разбавила лесбийскими отношениями, именно отношениями, а не любовью. Что приводит к этому женщин. Чаще всего психологические травмы детства, не гармонические отношения родителей, свекровь, которая очень сильно влияет на семейные отношения. Это было присуще женщинам послевоенного периода, когда мужчины переживая воспоминания войны, употребляли горькую от тяжести на душе, а женщины должны были быть сильными, тянуть на себе работу, хозяйство и воспитание детей. Поэтому в сыновьях пытались воспитать не просто человека, а мужчину под себя, который бы досмотрел их до последнего и слушался всегда и во всем. Поэтому у таких мужчин были недолги браки, от которых в конце страдали все, и семьи, и мать, а самое главное дети.
Звезду сняла за то, что роман вышел с одной стороны цельным, но некоторые рассказы можно было бы отсоединить, и роман от этого никак бы не пострадал. Как на меня было немного лишнего в книге. Рассказ галицкой бабушки – правда жизни, но уже немного надоело, что наши автора постоянно вставляют в свои произведения воспоминания о УПА и советской армии.
Жили себе Кристина и Соломея, подруги, любовницы ибо так сложилось, преподавали музыку (скрипка и арфа). У Соломеи был брак, от которого остался ребенок. И вот когда школу закрыли, ибо помещение, в котором она находилась, было в центре города, и ему нашли более прибыльное применение. Сначала они пытались торговать косметикой. Помню, как и в Киеве ходили с пакетами польской и турецкой косметики. А потом решили уехать за границу на заработок. Арфистка стала присматривать за старенькими женщинами. Скрипачка тоже сначала присматривала, а потом стала уборщицей. Хорошо показаны все ступени как они к этому шли, отношение людей к работницам с Восточной Европы.
Еще одна линия это отношения Кристины с Соломеей и Евой. Также рассказано и про семью Евы, и почему она стала такой какая есть.
Автор нарисовала быт немецких семей, отношение к работе, отдыху, деньгам, путешествиям, принятий подарков. Сравниала приоритеты обществ разных страны и времен (советская модель, немецкая, украинская разных периодов)
Как на меня главное в этом произведении – психологическая сторона Кристины. Ее мысли, переживания, мечты, воспоминания, те кто ее окружал и окружает и все через призму внутреннего мира.