Рецензии на книги — Дарина Гнатко

Може здадись, що тут є трішки спойлерів. Але інкаше розповісти про цю книгу не можу. Зазвичай книги про життя українського села в 17-19 столітті наповнені трагізмом і біллю. "Катерина" дещо інша. Для мене - це ніби ще одна історія про Попелюшку. Але я не скажу, що від цього книга стала гіршою. Я б навіть зрадила, якби і такі подіі відбувались насправді. Не всі, звісно, тому що і болю в цій книзі теж не мало. Але це чи не єдиний раз, коли я вже з перших сторінок зрозуміла, що Катерині в житті має колись пощастити. Сама історія життя цієї дівчини починається з того, що вона втрачає свою маму. Батько приводить в дім мачуху, в якої теж є діти. Та дитинство Катерини в книзі тільки згадується. Знайомимся з головною героїнею вже тоді, коли вона стала гарною дівчиною, врода якої вражає з…

Книга розчарувала приблизно настільки ж, наскільки свого часу сподобався інший роман авторки -  Дарина Гнатко - Катерина

Мабуть, селянські "декорації" мені до душі більше, ніж вишукані зали панських покоїв. Але ж справа насправді не лише в цьому. Річ у тім, що "Гніздо Кажана" - суцільне дежавю. Навіть маючи дуже загальне поняття про шаблонні любовні романи з напівоголеними героями на обкладинці, що злилися в поцілунку, я вже це бачила-читала.

Імовірно, авторка хотіла злегка оживити історію, приправивши її містикою, однак у мене це лише викликало розчарування. Погодьтеся, дратує, що все це містичне з'являлося виключно під акомпанемент гріму, освітлене блискавкою.

Детективна складова теж виявилася вкрай прозорою.

Власне, дочитувала книгу з думкою, що не може бути так ніяк. Але ні, виявляється,…

Чомусь останнім часом стаю все сентиментальнішою. Хочеться чогось ніжного й трепетного, такого, щоб душа "розвернулася і звернулася", й саме на таку книгу я натрапила. Очікувала чогось шевченківського - про давнє село, про велику родину - а отримала навіть іще більше. Це варіація на тему Попелюшки, але така вона близька й зрозуміла, бо - українська. Чимало довелося пережити кріпачці Катерині на шляху до свого щастя, мабуть, болю навіть більше, ніж радості, але авторка переконливо стверджує, що страждання винагороджуються, що можна й треба мріяти про принца на білому коні. Історія, зрештою, цілком передбачувана, а проте як дивовижно автор описує почуття, що вирують у душі молодої дівчини, яку так обділила, а потім наділила доля! Щиро вдячна пані Юлії за таку зворушливу книгу.

Дарина Гнатко – сучасна українська письменниця, автор мелодраматичних романів про кохання. Історія родини Гнатко – невичерпне джерело для сюжетів книг письменниці. Якщо прочитати коротку біографію Дарини Гнатко, то можна вловити багато спільного між її героями та історіями з сімейного архіву.

Дебютний роман «Катерина», власне названий жіночим іменем, відразу ще «заочно» за самою назвою адресує себе прекрасній половині людства й примушує мимоволі пригадати Шевченківську «Катерину» зі шкільної програми. Хоча і чоловікам він буде теж цікавим. Сюжет роману побудовано навколо долі кріпачки Катерини, котрій пощастило (чи дійсно пощастило?) скинути невільницькі кайданки, отримати свободу та вийти заміж за польського графа пана Кшиштофа Гнатовського. В літературі письменники часто висвітлюють…

Дівоча краса. Це дар від Бога чи покарання? Дехто говорить, що це дар долі — вродитися красивою, стрункою та спокусливою. Ловити погляди чоловіків, зводити їх з розуму та спонукати виконувати всі забаганки, і, нарешті, обрати собі найкращого. А дехто, хто знає справжню ціну життя, стверджує, що ліпше народитись під щасливою зіркою, що головне не врода, а внутрішня краса. Дарина Гнатко у своїй новій книзі погоджується з останніми.

«Проклята краса» — текст надзвичайно зворушливий та трагічний. Розповідаючи про тяжкий тягар дівочої краси, що впав на плечі юної Ганнусі та обернувся для неї лихом, Дарина Гнатко викликає читацьке співчуття до головної героїні оповіді. Текст викликає бажання співпереживати та розділяти нещастя Ганнусі, а, перегорнувши останню сторінку, — задоволено посміхнутися.

Д…

Розкабанілій бабі він не сподобався, і не сподобався дуже, а то вже було погано.

Найкраще, що написала авторка! З трьох її книг – це вразила найдужче!!!

Початок - розповідає про сім’ю, а згодом і взагалі історію всієї родини. Мені сподобалося несквапність сюжету. Лінія, що підводить до висновків. Як розкрито характер Тихона. І взагалі - ідея варта уваги. Авторка починає з історії родини Мазуревичів. В епілозі відкривається вся трагічність ситуації. А потім – відчайдушна боротьба добра зі злом, життя і смерті. І вчинки героїв можна зрозуміти. І взагалі, Може - якщо захоче, авторка, таки зачепити!!!

В сільській родині заможній з’являється невістка. Нова людина, яка не знайома з порядками. І починає дивуватися такому укладу. Бо ціль цієї родини – прибавити багатство, ціною всіх життєвих…

банальна книга перші 50 ст хотілось читати, я і просльозилась, адже, гадаю, трагічна доля української дівчини не залишить нікого рівнодушним. та проте останніх ста сторінок я прочитала хвилин за 20. Це означає, що достатньо лише глянути на кілька реплік персонажів і ти вже в курсі подій. Себто погано, адже така книга не запам'ється. Просто на один раз. Але мушу визнати "Катерину" я бодай дочитала, на відміну від "Графині" В. Лиса та "людина в пошуках справжнього сенсу життя" Франкла

Щодо героїв - вони не до кінця продумані, книга немов для підлітків 14 років, адже персонажі поділяються на хороших та поганих і нейтральних. Хотілось би також з сюжетом попрацювати, занадто уж монотонно й передбачувано вийшло

Але авторку я виправдовую за її дебют. В загальному непогано, якщо хочеться чогось…

очень люблю читать книги из "коронации слова" - люди уже все прочитали, выбрали лучшее - сиди, читай и получай удовольствие. эта книга именно такая. очень волнительно местами, прочитала меньше чем за сутки - оторваться было невозможно.

обратила внимание на автора, оказывается человек без какого -либо специального образования, самый обыкновенный человек - а в то же время, согласитесь, какая она умная и чудесная, люди бывает учатся-учатся а все зря, читатель идет мимо...а тут я не то чтобы мимо пройти, я даже свернуть в сторону не смогла, спасибо большое за полученное удовольствие.

Як на мене, то книга не з тих, які хочеться читати день і ніч через захоплюючий та напружений сюжет. Книга цікава, швидко читається, легка для сприйняття. Проте мені все чогось не вистачало - чи то різкого повороту подій, чи більше драми, чи то рішучості та наполегливості головної героїні. Ганнуся кохала одного чоловіка, переїхала у місто - одразу іншого покохала, а він і від неї голову втратив. Занадто якось наївно та солодко. Проте це лише моя думка, з якою ви можете і не погоджуватися :)

Що змусило молодого, вродливого і повного сил двадцятирічного парубка податися у ченці? Може палка віра в Бога? Якби то! Мабуть сама доля привела його до монастирських стін. Відлюдькуватий, тихий, а очі чорні-чорнісінькі і зазирають к саму душу. Безбатченко, про якого по селу ходили чутки, що породив його сам чорт рогатий.

Марфа Прокопівна - єдина і невимовно кохана дочка заможного пана. Вродлива, весела, набожна. Мала би щастя, але та сама доля, що колись привела Данила до монашого постригу, викинула новий фортель - палке кохання охопило душу ченця і забрало спокій. Ніхто не знає, яку ціну йому довелось заплатити за нову личину ясновельможного пана, проте він її отримав. Статус, гроші, маєток - чи достатньо, аби звабити омріяну панночку? Так, але цей шлюб не приніс щастя нікому.

Історія…

Дарина Гнатко "Мазуревичі. Історія одного роду".
⠀
Цікава сімейна сага про жорстокість і терпіння. Про людей, здатних нищити усе і всіх на своєму шляху до мети. І тих людей, які зігрівають цей дивний світ, роблять його кращим, добрішим.
⠀
Сподобалась жива мова авторки, елементи містики, які вона використовувала (прокляття, віщі сни), а також те, що дії роману відбуваються на фоні важливих історичних подій (революція, розкуркулення, Друга світова війна, евакуація). З мінусів можу виділити занадто ванільні описи закоханості Соні та Ярини, та вони аж ніяк не псують загальні враження від книги.

Минали, танули у небутті нові днини, й життя проходило за ними, лишаючи за собою те, що ще вчора було дійсністю. А тепер поволі робилось минулим.

Це вже друга книга авторки, що потрапила до рук. Першою була Катерина. Проте, якось не посіла вона особливого місця в прочитаному. Бувають книги, після прочитання яких порівнюєш всі інші ще довгий час (так в мене було з Ірвіном Шоу «Люсі Краун» - коли пів року не могла «відійти» від сюжету і порівнювала все перечитане з нею).

В цій книзі присутнє ВСЕ – і кохання, і зрада, і батьківський підступ, і невдале заміжжя. Намішано, напхано, але читати можна. Ось тільки, кінець мені якийсь вже «перегрітий» вийшов. І ще, якось цікаво було читати про долю Марти, але після нападу на Батурин – зрозуміла, що авторка переграє.

Занадто якось накинуто шаблонів…

Придбала цю книжку майже рік тому у КРД. В анотації було про любов на фоні подій 30-х років. На Полтавщині. Мої батьки родом звідти. З плюсів. Дуже швидко читається. Типовий "жіночий роман" з усіма прибабахами, що властиві даному жанру. Можливо, якби мова не йшла про 30-ті роки поставила б тверду трійку. Але сюжет спотворює дійсність. Не було "добрих" НКВД-істів. Тим більше наприкінці 30-х. Мною сприймається як прагнення попіаритись на болючій темі. Є й інші недоліки. Дуже неправдоподібно. Надто вже солодкаво-релігійно, аж нудить (навіть мене, хоча я сама людина віруюча). Після прочитання лишається солодкаво-нудний присмак втраченого дарма часу. Дівчатка, якщо любите романи про кохання (я їх також читаю, хоча мені вже дуже-предуже багато років), краще оберіть щось інше. Не рекомендую.

Третій роман Дарини Гнатко, особисто для мене, щось середнє між "Катериною" і "Проклятою красою". Звичайний історичний роман про кохання без закрученого сюжету і з явним фіналом, але все ж є в ньому щось таке, що викликає інтерес до сюжету і затягує дочитати книгу до кінця. Можливо, життєвість історії та переплетення долі героїв із долями тодішніх і сучасних людей, точніше схожість певних моментів. Сильна і владна людина не може повірити в те, що колись стане безпорадною, що її вчинки зараз руйнують долі інших людей і її в тому числі, що нею керує егоїзм, пиха і жадоба влади та лише на смертному одрі всі ці вчинки будуть переосмислені і прийде щире каяття, але чи не пізно? Перше кохання здається вічним, справжнім та безкінечним, але це буває вкрай рідко і розуміння того що це була…

"Краса - це страшна сила" - дуже влучний вираз для цього роману, так само, як і епіграф цієї книги: "Її хрест - її врода". Хто хоча б раз не бажав мати привабливу зовнішність, яка могла полонити всіх навколо? Напевне, таких людей немає. Та разом з тим ніхто не задумується, а що ж з другої сторони медалі, адже все має свою ціну. Яку саме? Цього ніхто не знає. В цій книзі мене підкорила обкладинка, почавши читати не очікувала чогось грандіозного, швидше навпаки, але виявилось, що я помилялась. І починаючи з знайомства з майором Солодовим ця книга читалась для мене під ритм серця. Тут дуже майстерно описані всі відчуття і почуття героїв, не кожен автор так зуміє, щоб мурашки йшли по шкірі. Можливо, ця історія примітивна, але щось притягуюче в ній є. З усіх героїв мені найбільше, як не…

Саме від своєї краси частіш за все і потерпає Катерина. Роман про любов кріпачки та графа, така собі Попелюшка українського формату, але пристрасті вирували значно більші. Тут і підступне вбивство, і кіднепінг, і лямури не гірші, ніж французькі.

Читалося легко, роман непоганий, але не заціпив. Фінал короткий, зім'ятий і каламутний. Таке відчуття, що авторка просто звела сюжетні лінії докупи й парою фраз обрубала їх. Та питання по сюжету лишилися. Окрім цього мені не дуже вірилося в любовну лінію Катерини і Криштофа. Спробую почитати ще один роман і остаточно вирішити, мій автор чи ні. А ви читайте й робіть власні висновки, але не забувайте: література суб’єктивна.

Про що ж книжка?

Мальки — найбідніша сім’я на селі. Та не злидні роблять життя Катерини складним, а мачуха Килина, яка…

Книга про українську Попелюшку, історію про яку ми всі знаємо з дитинства. Тобто можна легко здогадатися про що буде ця книга, але це не заважає її читати. Адже принцип той, а от історія вже зовсім інша. . Катерина ще зовсім маленькою залишається без мами і батько приводить злу мачуху. Вона ненавидить Катерину і хоче видати заміж за старезного сотника Яковенка (тут в мене було одне запитання - куди дивиться батько дівчини і чого це слово якоїсь дами для нього закон, а життя рідної доньки не таке вже й важливе. І як може дитина мучитися так при живому-то батькові, але це так риторичне запитання, адже я мислю як мама, яка за свою дитину готова пройти 7 кругів пекла, а може й більше). Єдиний хто міг би прийти на допомогу Катрі - це закоханий в неї друг дитинства Микола, але він трагічно…

исторические события плюс любовь всегда будут залогом успешного чтива, интересно было читать, сопереживать, прогнозировать -а что же дальше)

книга понравилась, но такое впечатление что у автора заканчивалась бумага и надо было во что бы то ни стало дописать эту книгу - как-то скомкано в конце получилось..

Книгу прочитала достаточно быстро, очень легко читается. Изначально сюжет захватил, чтобы вы понимали я фанатик Люко Дашвар, по этому мне всегда мало трагедии. Главная героиня "Ганнуся" показалась мне наивной и даже не много глупой. Как то быстро прошла любовь к Гребенко и началась к Дмитрию. Книга с хорошим концом, закончилось все слишком и нереально хорошо.

Роман, який прочитала за 2 дні.
Перед тим, як читати, полізла на сайт КСД і почала читати відгуки (благо, на спойлери не наткнулась) читачів. Відгуки розчарували, бо всі люди нили, що "Радислава" читалася довше, ніж "Емма", що в новій книзі багато описів, монологів, внутрішніх думок героїні.
Я закрила сайт і вирішила швидше приступити до читання, щоб мати власну думку.

З плюсів:
1) дія відбувається в 13 столітті (тут відразу мінус анотації КСД, яке в друці написало, що це 14 століття) за часів Данила Галицькього, панування Золотої Орди на землях Київської Русі. Я люблю цей період з історії, навіть читаючи, завантажила собі карту, щоб розуміти, де живе Радислава, куди вона попрямує жити разом з мужем Мстиславом, як задалеко від них знаходиться Орда, куди після всіх страждань переїде жити…