Юлія Смаль — новинки

Це заключна книжка в серії поетичних антологій для дітей, у якій вже побачили світ «Сніговірші для малят», «Літні віршики» та «Осінні віршики».

Маленькі читачі антології довідаються, де подівся сніговик, з чого починається весна, що таке весняне море і як равлик загубив хатку.

До весняної антології увійшли вірші українських авторів – як добре знаних, як-от Мар’яна Савка, Катерина Міхаліцина, Григорій Фалькович, Андрій Содомора, Галина Малик і Леся Мовчун, Галина Кирпа і Дмитро Чередниченко, Юлія Смаль, Дмитро та Ірина Лазуткіни, так і тих, що дебютуватимуть у цьому збірнику, зокрема, Ірини Волощук, Наталки Пріт, Катерини Щадило, Марії Артеменко, Віти Литвак і Марусі Щербини — наймолодшої в збірці поетеси, іще школярки.

До ілюстрування чудової сучасної поезії для дітей про весну долучилися Юлія Пилипчатіна, Ольга Кваша, Марта Кошулінська, Наталя Чорна і Наталя Олійник, Грася Олійко та Марія Шевченко, Альбіна Колесніченко, Ольга Ребдело і Наталя Кудляк.

Давно те було. Уже поросли небуттям степи і могили. Й книжки такі мали б уже давно бути, але ми, українці, не мали такого права, бо жили у величезній «щасливій» державі на ймення Радянський Союз — тюрма народів. Минають часи, відходять уже останні свідки подій середини двадцятого століття і ми, нащадки цілих, нащадки вцілілих, збираємо по зернятках їхні спогади. Не забути, не втратити, пам’ятати.

Історії, описані тут, — історії справжніх живих дітей, які уміли гратися і допомагати своїм батькам, мріяли про щось, чогось не любили, часом не були слухняними. Словом, ці історії — історії найзвичайнісіньких дітей, розказані ними чи їхніми родичами. І коли мене спитали б, чи я знаю цих людей, то моя відповідь: «Так». Двоє з оповідачок — бабусі моїх добрих подруг, а одна — моя, бо немає в Україні людей, родин яких не торкнулося страшне слово «Голодомор».

Не бажаю гарного читання. Бажаю мудрого читання, люба читачко чи любий читачу. Нехай на нашій прекрасній землі буде мир і діти ніколи не знають горя.

Максе, ну, що ти робиш?! Вийми руки зі штанів! Упс… Це не випадкова фраза, яка потрапила на сторінку видавництва “Моя книжкова полиця” та в дуууже серйозний прес-реліз. Саме так починається наша найсміливіша книга! Після цього видання для нас, любі пошановувачі, не буде заборонених тем. Зуб даємо! Окрім того, ми впевнені, що в розмовах батьків і дітей не може бути жодних секретів. Книга, про яку ми говоримо, має назву “Я та Він. Про хлопчаче без секретів” і готується до друку якнайскоріш. Настає час, коли дитина починає цікавитися своїм тілом і ставити «незручні» для батьків запитання. У цій книзі маленькі й дорослі читачі, разом із допитливим шибеником Максом, у доступній формі дізнаються про те, як все влаштовано в хлопчиків та як ставитися до своєї інтимності; а також про гігієну і захист; про хвороби та причини надмірної уваги до свого тіла і, що найголовніше, про культуру і повагу. Це були б не ми, якби книга не вийшла веселою. Кожен хлопчик впізнає себе в образі Макса і проживе з ним всі важливі та інтимні моменти свого дослідження. То ви уже здогадалися, хто ж такий Він? Кого чи що досліджує, переживає, опановує, переймається, піклується, лікує, соромиться Макс? А потім приймає, розуміє і дорослішає. З гумором, цікавими фактами, словничком та суперілюстраціями, які вручну, вловлюючи найдрібніші емоції, створила талановита художниця задля того, аби Макс став другом кожного маленького читаки. Знаєте, це певно перша хлопчача книга, яку, затамовуючи подих, буде прагнути прочитати кожна дівчинка! А чим ще ця книга особлива? Ми винайшли новий жанр: художній нон-фікшн, отакої!

«Китайський щоденник української мами» — друга книга нової серії «Відкрий світ». Кожна збірка серії — ніби подорож із доброзичливим провідником-українцем, який веде читача за руку у відкритий ним самим світ і щедро ділиться власними враженнями. Письменниця Юлія Смаль у формі щоденникових записів ділиться своїм досвідом півторарічного проживання в Китаї разом з родиною — чоловіком і трьома дітьми. Це не інформація з туристичного буклета, а реальні історії з життя родини в провінційному містечку Піньху, а також враження від подорожей країною. Роздуми українки про спільне і відмінне, смішне і сумне, кумедне і філософське.

Ця книжка, читачу, про те, що оточує тебе, а також про те, що ти не можеш побачити… Про світ атомів, молекул, речовин та їхніх перетворень. Найдрібніші атоми, кольори, таємничі реакції, вибухи, смішні та цікаві історії — усе, що я могла б тобі розповісти про хімію — все тут. Читай, навчайся та дізнавайся. Нехай ця книжка стане тобі добрим другом.

Хто не мріяв про справжнє кохання? А ще й таке, що саме знайшлося, саме прийшло й оселилося? Хіба мало з нас, сидячи вдома, на самоті, тихенько молилися про своє, нехай навіть маленьке, але щастя? І що воно, щастя? Щастя – це горнятка на кухні: велике – для тата, менше – для мами, а ще менші – для дітей. Це плетені капці та лапатий сніг за вікном. Коли всі разом, коли всі проблеми розв’язуються, як у щасливому сні. Хтось скаже: не буває! Але й дійсно, «Хто повірить Елеонорі Чайці?» – це казка. Справжнє різдвяне диво, здійснення заповітних мрій і втілення солодких бажань. Мрія. А ще ця книжка про вчительку – розумну, добру, справжню…

Перед вами – затишна повість про щастя жінки. Вона схожа на клаптикову ковдру, де основа-полотно містить на собі різнобарвні шматочки тканини, що своїм поєднанням творять унікальний візерунок. Текст має центральну сюжетну лінію: молода жінка трепетно кохає свого чоловіка, виховує дітей, пече яблука з корицею, піци та лазаньї, облаштовує дім усілякими мистецькими дрібничками, готується до Різдва й святкує його з найріднішими, вирушаючи в мандрівку. Строкаті клаптики – це різноманітні історії кохання, згадані, списані з життя чи вигадані самою героїнею повісті. Саме ці замальовки або оповідання роблять книжку неповторною й дарують особливу…