Рецензии на книги — Юлія Смаль

Очень добрая и ароматная книга. Особенно, когда ты такой любитель корицы. Легкая, иногда чересчур сентиментальная история, но именно с такими книгами хочется усесться в любимом кресле з улюбленим горнятком кави з корицею , забыть ненадолго о всех проблемах и наслаждаться красиво написанной историей о счастье. Вряд ли бы я восприняла эту книгу на русском, уж очень красивые здесь чисто украинские слова, которые прям греют тебя изнутри. Не могу назвать эту книгу любимой из "Теплых историй". Все таки Гербиш меня больше покорила. Обязательно продолжу знакомство с этой серией.

В моєму колективі побутує жарт, що існує три професії-діагнози: лікар (нема здорових, є недообстежені), прокурор (всі в чомусь винні, треба тільки це доказати) і вчитель (я все знаю краще, тому мушу кожного учити, навіть лікаря медицини, а прокура - юриспруденції). Але як каже Елеонора Чайка:

Робота в нашому дружному колективі нагадує роботу водолоза в акваріумі з піраньями чи крокодилами. Не знаю навіть, як сказати краще. Але я справляюсь.

Ой, це був ліричний відступ... Учителька хімії однієї з київських шкіл Юлія Смаль розповідає нам історію своєї колеги Елеонори Чайки ;) Наївна і позитивна оповідь про тридцятирічну жінку, що не покладаючи рук трудиться на педагогічній ниві й прагне свого маленького, омріяного, такого простого і банально-затишного, але справжнього щастя. На початку…

"теплі історії" приятно найти в уютный праздничный вечер под елочкой, когда настроение прекрасно-расслабленное, и не хочется расставаться с уютным креслом, пледом, чашечкой любимого-ароматного, снежным пейзажем за окном и прочими зимними радостями...) они достаточно атмосферны, пронизаны семейным уютом, теплом, ароматами корицы (не зря же название придумалось), там прям все в корице с периодичностью в полторы страницы) но это во мне шепчет циник и скептик. а вообще, если хочется праздника и доброты, эта книга будет весьма кстати. особенно мне душу грели разные типично украинские слова, выражения. от них по-настоящему тепло на душе становится.

Одна з найкращих книг із серії теплих історій. Оповідання дійсно теплі. Це дещо утопія - таке сімейне щастя, але я вірю і знаю, що буває. І хочу собі таке життя. З корицею:) Років за десять, правда:) Письменниця щаслива, певно, в житті й це дуже помітно. Таке не вигадаєш. Вона пише про затишні дрібниці, про домашнє вогнище - і осіннім депресивним вечором на душі стає приємно, як не крути. Завжди беру собі каву чи чай і насолоджуюся. Насолоджуйтеся і ви!

Книжка дійсно дуже тепла. Хоча я й не вірю в таку сімейну ідилію. Трохи пересолоджено. Немає напруги. Адже навіть у найідеальнішому шлюбі бувають урагани. Складається враження, що авторка просто описує родину своєї мрії. Вона розбавляє цю історію короткими замальовками про стосунки інших людей. "Теплі історії з корицею" створюють затишний настрій. Мабуть, найкраще читати, коли за вікном сніг і вітер. Бо тоді на душі стане тепліше.

"Теплі історії до кави" ("Тёплые истории к кофе") Надежды Гербиш мне понравились больше, но эта книжка тоже вполне милая, уютная - и да, тёплая. Здесь у нас не сборник рассказов, а повесть - пусть и состоящая из серии коротких зарисовок, перемежаемых рассказами, которые сочиняет главная героиня. И пусть мне недостаточно близки описываемые здесь пресловутые "традиционные семейные ценности" (нет, они здесь так не названы, но по сути, это они и есть), и поэтому до конца проникнуться этой книжкой я не смог, но читать было всё равно приятно. Ну, и да - есть всё-таки счастливые семьи, знаю, что они есть, своими глазами доводилось видеть. И правильно в предисловии к этой книжке сказано - пишут обычно либо "поженились и жили долго и счастливо", заканчивая этими словами историю и ничего не…

Рекомендую читати цю книжку у вечері після напруженого дня. Ти переключаєшся на світ де все можливо. І бюрократичні процедури для тебе не перешкода. І саме головне, кар'єра ніколи не замінить сімейного затишку. Я думаю, що одним реченням можна охарактеризувати книжку: "Історія про вчительку, яка створила сім'ю та сімейний затишок, а потім знайшла своє кохання."

Книга неймовірна і дійсно випромінює тепло, хоча сама я й не люблю кориці, але цікаво було читати як герої обожнюють все-все з корицею... Приклад справжнього кохання, справжньої сім'ї, справжнього взаємопорозуміння...і просто всього справжнього...

Улюблена серія, затишні розповіді під чай чи каву...Ні, це точно не про цю книгу. Я очікувала від неї чогось більшого та затишнішого, з присмаком кориці. Та що отримала? Деякі розповіді дуже атмосферні, деякі - приторні, деякі навіть читати не хотілось, але таких було мало. Крім того, вони розташовані в такому порядку, що з*являються "емоційні качелі": мені дуже добре, я всіх люблю - він мене не любить та не розуміє - о, люба сім*я та дітки - мені дуже сумно, усі покинули, піду від них. І це дуже спантеличує та часом відвертає. Як на мене, то це книжка на один раз. На відміну від інших книг серії, вона найслабша.

Истории теплые-теплые, нежные-нежные! Их нужно читать, закутавшись в плед, налив себе чашку чая или какао (а может, кто-то любит кофе?). А за окном должно быть холодно и сыро, идеально будет, если будет идти дождь, а вам не нужно будет никуда идти. Читайте, не сомневайтесь!