Рецензии на книги — Марина Соколян

Я понятия не имела о чём будет книга. Отчего-то в голове вертелось, что это будет история о каком-то журналисте, ну а так, в общем, я ожидала узреть что-то по типу Дашвар, то бишь в современных реалиях. Даже когда эти ангелы присандалили к нашему злодею в антураже времён песков до рождения Христа, я всё равно ждала или полного перехода в нынешний век или параллельной линии с ним, но нет. Всё деяние происходит в каком-то мире,о понятии и местоназначении которого не задумываешься так же, как и при прочтении какой-нибудь антиутопии. Изначально я искренне охал и ахал, предвкушая нечто наподобие мною горячо любимого К.А.Терина - Ыттыгыргын , но потом я с огорчением понимала, что некоторые словесные обороты автора были сложны мне для восприятия и я, после десяти перечиток одного и того же…

11 невеличких оповідок від Марини Соколян. Швидкопрочитані, вони містять в собі ідею - кожна свою, але майже завжди залишався присмак недосказаності. Марина нам дала можливість дофантазувати. Або перефантазувати повністю. І подумати. Бо там про любов, про віру, про призначення, про втрачені чесноти.

Екзотичні імення, дощь, містика, трохи вищих сил, крапля детективу - автор вірний собі. Хоча хочеться «повного метру», враження, що ці оповідання - розминка, а розім'ялись, то можна і побігати...а дистанція скінчилася.

Дуже сподобалась «Як знайти Піпуцю», прочитала б повноцінну книжку в такому стилі у виконанні автора (Марино, якщо Ви мене колись прочитаєте, я урочисто обіцяю купити книжку і загітувати друзів на неї!). Абсурд мені останнім часом взагалі до смаку, а українською він ще й придбав…

Зізнаюся, коли вибирав цю книгу, купився на обіцяні в анотації гостросюжетність, цікавих персонажів і Школу Містифікації. В сукупності все це виглядало переконливим аргументом, аби закупитися цікавим чтивом. Але симпатична приманка виявилася облудою. Що, в принципі, в стилі цієї книги. Тут усе видається не тим, чим є насправді.

Відверто розчарувала шаблонність і безликість персонажів, так наче їх витягли з якогось класичного американського фільму жахів для підлітків і перенесли на папір. Це нудно, коли знаєш, - ну о’кей, принаймні здогадуєшся, - що далі трапиться і з яким героєм... Стосовно діалогів, то вони настільки тупі, що вже краще б без них якось... Може, слід було залишити лише розмисли та переживання провідної акторки цього драмдурдомтеатру (саме акторки, а не героїні, бо її…

Кожен зі студентів мріє про реальну роботу, кар"єру та повагу серед однолітків. Ярославі випало щастя - справжня робота в гарному офісі, за яку вона буде викладатися на всі 100%.

Спочатку дії возвивались поволі, було багато чого незрозумілого, але багато слів та думок, часом філософських, часом не дуже, які не вражали, на жаль. Такою мені здалась перша частина книги, а вже добігаючи половини інтерес з"явився, інтрига розвилася. Головне, коли людина може вікористати свії здібності на добро, робити добро та бачити його результати - чи не це є головним щастям?

Було непогано, але на один раз.

Повість "Балада для Кривої Варги" ще раз засвідчує неабияке зацікавлення письменниці селянськими забобонами, міфілогічними традиціями та магією. Повість нагадує добру дитячу казку, де події розгортаються за наперед відомим сценарієм: чари-кохання-чари-смерть. Здається, авторка навмисно грає тим, чи розуміється читач на тексті, вплітаючи в повісті дитячий сюжет про відьму Варгу та історії про акторку театру чи дискусію двох науковців. І їй вдається маніпулювати свідомістю, бо до останніх сторінок залишається відчуття смислової незалежності трьох сюжетних ліній, які ховають і проносять крізь текст одну ідею, – філософську тезу театралізованості життя: можливість існування "ідеальних глядачів", що прагнуть поділитись думками чи обговорити деякі сцени "вічних акторів". "Балада для Кривої…

Трогательный юноша Лука в поисках правды о смерти своего отца попадает в Ночной Магистрат, загадочное и жутковатое заведение, что-то вроде полиции, члены которой защищают город от всевозможной нечисти. Впоследствии ему предстоит пережить немало опасностей, разгадать множество загадок, встретиться со странными существами, узнать, над чем работал его отец в последние дни жизни и найти свою любовь. Все это мило и увлекательно, украинский у Соколян выше всяких похвал, есть в книге небольшие отсылки к мировой и украинской истории, которые отразились в фамилиях некоторых персонажей (Ольжич, Жижка, Закревский). Дракув («місто дракона») подозрительно напоминает Львов («місто Лева») и не только названием, но и средневековым колоритом, достопримечательностями и даже климатом. И все бы хорошо,…

ковдра сновиди накриває нас з головою і відправляє у місто-примару, якого немає, але воно може існувати десь там у далеких високих горах, але може вмить щезнути, тому треба бути уважним до тої ковдри.

...це місто йому примарилось, але там усі ці дурниці нічого не важили. Там він нікому нічого не завинив. Там він міг би, нарешті, бути собою. Якщо це був сон, то він згоден проспати решту життя.

як це мені знайомо, та і кожному сновидцю! як часто сниться такий, так би мовити, сюжет, що ну ніяк не можеш відірватись, а приривається, звісно, на самому цікавому! то що, може і зобі сплести таку ковдру, накритися нею і прямо до того міста?

увлекательная и очень неглупая развлекательная проза с яркими персонажами и качественным культурно-философским бэкграундом. хотя в жертву жанру (приключенческий триллер, так сказать) было принесено многое, в том числе и психологизм - у автора есть куда более глубокие произведения, - читается произведение все равно на ура. красочные зарисовки современного бытия средневекового города заставляют мечтать и вспоминать, бойкий сюжет - пропускать свою остановку, а общий идейный посыл - задуматься о собственной жизни...

Книга попала мне в руки в книжном магазине Львова - я просто увидела ее на полке, такую маленькую, почти незаметную. Аннотация заинтересовала, поэтому я и купила ее. Попыток прочитать было ровно три, и третья стала решающей. Все, кто хочет прочитать действительно стоящее современное украинское фэнтези - эта книга просто незаменима на вашей полке. К тому же, время, выделенное на ее прочтение, будет проведено качественно и с удовольствием.

Дивна книжка, що залишає не менш дивне враження. На "вході" вона може багато чим потішити читача. А на "виході" - спровокувати питання: "Ну чому ж саме так?"

Що ми маємо у "Вежах та підземеллях"? Маємо все те, що й чесно обіцяє анотація - історію хлопчини-серва, що всіма силами тягнеться від землі угору, долаючи перешкоди та здійснюючи якщо не подвиги, то напевно - серйозні для себе зусилля. Маємо гарантоване видавництвом та автором Середньовіччя... Можна навіть сказати, що два :) Два світи (нє-нє, ви не подумайте, реальність тут єдина, жодних "попаданців"), дві цивілізації, дві етичні системи. І якраз отим релігіям/етикам у повісті приділяється дуже багато уваги. Уваги суто текстової - кожен шмат дії чергується із чи то з притчами однієї релігії, чи то з уривками із священних текстів…

Очень не обычно. в книге показуют что такое душа и что с ней может произойти. Оказывается счастье и цель в жизни это не просто абстрактные понятия, они дают жизненную силу и смысл. Ведь жизнь без смысла - пуста. Когда люди создают шедевры, они увековечат ним память о себе, но не только... вложив частицу души в свое творение ты будешь жить и после смерти ведь часть тебя перенеслась в созданную тобой Вещь и теперь живет там.... Книга в стиле Соколян.... запутанный сюжет, красивый украинский язык ну и конечно неожиданный конец....

Книга перечитана через 4 года, а ощущения от прозы Соколян все те же. Интересно, что я напрочь забыла и содержание романа, и то, что я вообще когда-то его читала, - явный признак проходной (для меня) литературы. Ну вот все, все какое-то не такое! Причем досада берет именно из-за того, что вроде неплохо, но… Лучше бы книга была бездарной, вместо подающей надежды и не оправдывающей их. Я не устаю восхищаться языком и эрудицией Соколян, но на этом мое восхищение заканчивается. Герои… будто только что, запыхавшись, прибежали из дамского романа и их едва успели припудрить готишностью и интеллектуальностью. Кстати, атмосфера в книге именно такая – готично-романтично мистическая, и, в общем, это неплохо, если бы она не кочевала из романа в роман. Разговоры и шутки надуманные. Вообще всем книгам…

очень увлекательная книга, закрутили все так что до средины книги вообще не понимаешь что происходит, чево только стоит что приежая на обучение в уневерситет в чужой стране обнаруживаешь что такого уневерситета нет.....но тогда кто прислал приглашение?...это проехали нашли вроди нужный уневер ..... но люди там какието все "себе на уме". не буде расказывать развязку что б не испортить удовольствие от книги. но могу сказать что я зачитывалась, книга маленькая но с характером))))) а украинский в ней звучит просто шикарно! смеялась только от одних выражений оч долго. вобщем оч весело!рекомендую!не пожалеете!

Здалося, що це книга, якій бракує екшену, аби вдало мімікрувати під фентезі, і так само бракує якогось дійсно оригінального художнього потрактування старих релігійно-філософських проблем, щоб дати заявку на літературу "серйозну". Вірогідно, це суб'єктивне враження, але врешті вийшло якось нуднувато. Хоча, здавалося б, і близкосхідно-давньоіудейський сетинг вийшов цікавий, і алюзії на Біблію та єврейський канон - є де поколупатися читачеві з претензіями, і персонажі наче інтересні, але врешті воно якось ніяк. Для мене 200 сторінок "Херему" тяглися якось ненормально довго, щось ледь не місяць. Алюзії, які впливають на розуміння ідеї, читаються дуже легко, а ті, що треба розшифровувати з гуглом/бібліотекою, на сюжет/проблематику ніяк не впливають, це ускладнення заради ускладнення. Екшн…

Заговоры, интриги, психологические эксперименты - все это очень актуально на сегодняшний день. Книга написана очень красивым литературным языком, в общем, читать одно удовольствие. Написанный в жанре фантастики или, на мой взгляд, больше детективного триллера сюжет достаточно интересный, хотя и немного предсказуемый. Несмотря на хорошую закрутку сюжета все равно остается ощущение, что концовка слишком быстрая и смазанная. В сравнению с другими произведениями автора, не смотря на сложность текста (присутствует обилие научных терминов), я бы отнесла книгу к подростковой фантастике. Очень люблю автора за красивый слог, интеллектуальный юмор, философские размышления о жизни и интересные сюжеты. "Новендиалию", которая вышла позднее, эта повесть не переплюнет, но не могу не рекомендовать к…

Книга потрясла до глубины души! Читается на одном дыхании. Каждая страница держит в напряжении до самого конца. Отличный слог, прекрасный юмор, яркие персонажи и конечно же потрясающий сюжет...обязательно прочту и другие ее работы. Уверена, что и они не разочаруют!

Придумать и рассказать

Бывают писатели, в головах которых рождаются отличные идеи, но таланта рассказчика у них нет. У них получаются довольно пресные книги, хоть и с интересной идеей. Придумать оригинальную идею не сложно, но рассказать ее так, чтобы было интересно не только тебе, но и читателю очень тяжело.

Относительно молодая украинская писательница Марина Соколян особой известностью даже на территории России не отличается, а ее романе «Кодло» слышали, наверно, единицы. На самой книге напечатано куча положительных отзывов от украинской прессы. Но никто не упомянул о том, что рассказчик из Соколян вышел так себе.

Мистификация

Некто Ирма Коник отправляется в Шотландию, что пройти обучение в Human Resource School. По сути это факультет мистификации при некоем Университете. На этом самом…