Цитаты из книги Жизнь и удивительные приключения Робинзона Крузо

"... ожидание зла несравненно хуже самого зла, особенно когда этому ожиданию и этим страхом не предвидится конца"

"…старик сурово взглянул на меня и сказал: «- Молодой человек, вам никогда больше не следует пускаться в море. Я слышал, что вы трусливы, избалованы и падаете духом при малейшей опасности. Такие люди не годятся в моряки. Вернитесь скорее домой, и примиритесь с родными. Вы сами на себе испытали, как опасно путешествовать по морю». Я чувствовал, что он прав, и не мог ничего возразить. Но всё же я не вернулся домой..."

Этими словами он сбил меня окончательно с толку, и они мне ясно показали, что хотя простые, природные представления и указывают мыслящему существу путь к познанию Бога и поклонению и благоговению перед ним, как перед верховным существом, тем не менее вследствие той же нашей природы мы только Божественным откровением можем дойти до представления об Иисусе Христе как об искупителе, посреднике, ходатае и заступнике нашем у подножия Всевышнего.

Во всех бедствиях надо всегда найти хорошую сторону, стоит лишь подумать о том, что могло бы случиться и хуже.

Нельзя не удивиться тому, как мало думают люди о том, сколько необычных вещей и сколько различных работ необходимы для того, чтобы достать, произвести, сберечь, приготовить и сделать один только предмет - хлеб!

Как бесконечно благо Провидения, которое в заботе о человеке заключило его понятия и познания в узкие пределы. Человек всю свою жизнь окружен тысячью опасностями, и, зная о них, он упал бы духом и лишился бы твердости, но он спокоен и доволен, потому что окружающее скрыто от его взоров, и опасности, окружающие его, ему неизвестны.

Сегодня мы любим то,что завтра будем ненавидеть; сегодня ищем то,чего завтра будем избегать.

Надежда изощряет изобретательность.

Ни один государственный муж, ломая голову над важным политическим вопросом, не тратил столько умственных сил, сколько потратил я , размышляя над великой задачей: как вертеть мое точило без участия рук

«Как когда-то, когда я убежал из родительского дома, так и теперь я не мог удовлетвориться настоящим. Я отказался от видов на будущее мое благосостояние, быть может, богатство, которое принесла бы работа на плантации, – и все оттого, что меня одолевало жгучее желание обогатиться скорее, чем допускали обстоятельства. Таким образом, я вверг себя в глубочайшую бездну бедствий, в какую, вероятно, не попадал еще ни один человек и из какой едва ли можно выйти живым и здоровым».

Людині ніколи не слід відкидати сумнівів, якщо вони зароджуються глибоко в серці. Всі знають, що часто ми отримуємо підказки - і це підказки з невидимого світу, з якими варто рахуватися. Якщо внутрішній голос шепоче нам про небезпеку, то, безперечно, це дружній голос, голос вищої чи нижчої сили, яка зичить нам добра.

Як так може бути, що люди мешкають у різних куточках світу і все-таки мають однакові здібності, мають розум і здатність любити, мають те саме розуміння доброти й обов'язку, однаково ненавидять несправедливість, мають однакове відчуття вдячності, щирості, пошани, однаково роблять добро самі й приймають добро, яке посилає їм Господь.

Мені здається, що наша інтуїція - це підтвердження зв'язку між тілесним і духовним, між світом видимим і світом невидимим.

Ніколи не пізно вчитися на власних помилках.

Якби люди частіше порівнювали своє життя з тими, кому живеться ще гірше, вони рідше б нарікали на долю, а частіше б дякували. Чому ж вони завжди порівнюють своє життя з тими, кому ведеться краще, і тоді безнастанно скаржаться і плачуться?

Очікування лиха в тисячі разів моторошніше, ніж саме лихо, коли ти опиняєшся з ним віч-на-віч. Тягар тривоги часом гірший, ніж та небезпека, що тримає тебе у напрузі.

Ми ніколи не цінуємо того, що маємо, аж доки не втрачаємо його.

Я порадив би зважити добре й погане усім, хто раз у раз запитує себе: "Чому мені так не таланить?" Нехай згадають, що є безліч людей у набагато гіршому становищі, та й вони б могли опинитися у ще гіршій біді, якби на те була Божа воля.

Душевний неспокій - плід невдячності за те, що маємо.

Якщо підсумувати все добре й погане, стане ясно, що становище моє - жалюгідне, а проте і в ньому є за що дякувати небесам. Отож варто бути оптимістом - у кожній ситуації є і плюси, і мінуси, у кожному підприємстві на балансі завжди щось є у кредиті.